Розставляємо крапки над літерою Ї: лінгвоцид та відродження української мови

Писемна мова Київської Русі виглядала у двох формах — церковнослов’янська, яка обслуговувала потреби церкви, та давньоруська, чи давньоукраїнська, чи давньокиївська — літературна мова Русі, яка виконувала всі державні та культурні функції та якою написані перші літературні твори („Повість минулих літ“ 1116 року, „Повчання Володимира Мономаха своїм дітям“ 1117 року, „Слово о полку Ігоревим“ 1187 року).

З початком книгодрукування українська мова набула нового розвитку. І, звісно, як і будь-яка інша мова, вона розвивалась не в вакуумі й постійно збагачувалася іноземними словами. Через те, що українська абетка заснувалась на основі грецького письма, нашу мову збагатили грецизми.
У степову частину країни прийшли тюркські запозичення. А у великих містах через появу єзуїтських колегіумів та інших навчальних закладів користувалися латиною. Також в українській існувало чимало запозичень з їдишу, і цей обмін був до речі двостороннім. Окрім цього українська мова має численні запозичення з польської, німецької, угор- ської та румунської мов. Так розвивається кожна мова. Так само й в інших європейських країнах з’являлися українізми, як, наприклад романо-германське „steppe“ від українського „степ“, польська „hreczka“ чи „czeresnia“ від українських „гречка“ та „черешня“, румунська „smântână“ від „сметана“ чи угорське „csónak“ від “човен“.

Українська мова розвивалася, набувала ще більше мелодійності та гнучкості. Але такий розвиток подобався не всім. У 17-му столітті частина українських земель опи- нилася у складі російської імперії, і саме з цього моменту в історії нашої країни розпочалися штучні наративи про „один братський народ“ та „єдину мову“.

Понад 350 років російська імперія та її нащадки у вигляді СРСР та сучасної росії вели цілеспрямований лінгвоцид — знищення мови як головної ознаки етносу, адже це — головна мета усіх колонізаторів.

З початком 18-го століття за наказами російських царів та імператорів українські тексти вилучалися з церков, заборонялося книгодрукування та навчання українською. Все це супроводжувалося репресіями, переслідуваннями та розстрілами українських інтелектуалів. В 1804 році остаточно заборонялося навчання українською в усіх освітніх закладах. Утиски проти освіти — це один з головних інструментів лінгвоциду, адже саме вони впливають на майбутні покоління та позбавляють пам’яті. Не дозволялось навіть хрестити дітей українськими іменами. 1863 рік приніс українцям сумнозвісний Валуєвський циркуляр, який забо- роняв видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою. А в 1876-му році російський цар Олександр II, перебуваючи в німецькому місті Бад-Емс підписав указ, який мав на меті остаточно знищити українську мову та культуру.

Попри, хоча скоріше за все всупереч усім складнощами, українська мова сьогодні стає дедалі популярнішою. Солов’їною на сьогодні розмовляють понад 40 мільйонів людей. А популярний додаток для вивчення мов Duolingo зазначив, що з початком повномасштабного російського вторгнення кількість охочих опанувати українську мову зросла на 577%. І ми в редакції Gel[:b]lau сподіваємось, що цей тренд збережеться й у післявоєнному часі, який безумовно настане. Адже українська мова не тільки багата на синоніми, але й неймовірно мелодійна. І це є доведений науковий факт, враховуючи мовну ритмомелодику — відношенню приголосних та голосних у побудові слів та слово- сполуки —, наявності суфіксів милозвучання та мелодійної літери „ї“, яка є тільки в українській абетці. Принаймні, якщо йдеться про слов’янські мови.

В березні 2022-го року Генеральна асамблея Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL) надала Україні членство у мовному просторі ЄС, що за словами Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Креміня дозволить в майбутньому „сформувати стратегію законодавчого захисту української мови як майбутньої мови ЄС“.

Ви тримаєте в руках або читаєте онлайн нове видання Gel[:b]lau. Це перший німецько-український журнал такого формату. Тож ми сподіваємось, що своєю працею також робимо свій внесок до захисту, а також розвитку української мови.