Зустріч з Aslı Erdoğan. Нотатки

автор Даниїл Попков |

Aсли Ердоган (Aslı Erdoğan) – турецька письменниця, колумністка, вчена-фізик та правозахисниця. Авторка восьми художніх творів, а також численних статей, присвячених порушенням прав людини у Туреччині. Після невдалої спроби державного заколоту у Туреччині, що відбувся у серпні 2016 року, півроку перебувала у ув’язненні за підозрою у зв’язках із заколотниками. Нині постійно проживає у Німеччині. Визначена близько десятьма міжнародними преміями у галузях літератури і правозахисту.

Про себе і Туреччину

Я залишила Туреччину передусім через неможливість реалізуватись, як вчена-фізик. У Туреччині ніхто не платить за дослідження, тому я працювала у французький дослідницькій групі і одночасно викладала в університеті. Вдень я була вченою, а вночі писала свою першу книгу.

Після з’ясування мого авторства почались цькування, звідусіль полився бруд: оцінки моєї зовнішності, поведінки, життя а потім і залякування. Насильство над жінками у Туреччині - реальна загроза, у цій ситуації мене могли побити, зґвалтувати чи вбити.

Сьогодні у Туреччині неможливо передбачити як з тобою обійдуться. При минулому режимі якщо людина належала до інтелектуалів із ліберальними поглядами, на неї гарантовано чекала в’язниця. Тепер тебе можуть арештувати, а можуть і не чіпати, за речення у твітері можуть посадити до в’язниці на тиждень або на три роки, а можуть і на 30 — такий тепер максимальний строк за “політичні злочини”. Також стали засуджувати людей як учасників терористичних організацій, навіть якщо вони до них не належать. Достатньо лише висловитись так, щоб це було оцінено як виправдання таких організацій чи їх діячів.

Я вже мертва на 99%. Через життя у постійному страху, очікуванні арешту, постійні поразки і зневіру в те, що щось можна змінити і, врешті, в’язницю.

Важко обвинувачувати європейців у тому, що відбувається у Туреччині. Більшість її громадян підтримують уряд і президента і самі не розуміють, що таке демократія і лібералізм. Гадаю, Європа зарано вирішила, що Туреччина демократизувалась. Гадаю, було б краще якби європейські країни реагували на дії турецької влади згуртованіше і гучніше. Але це не означає, що результати були б плідними. Можливо, ефективнішим був би бойкот. Насправді, Туреччина перебуває у дуже сильній економічній кризі, яка рік за роком поглиблюється. Зрозуміло, що влада Туреччини стверджує протилежне та Європі вистачить лиш кинути сірник.

Про літературу

З початку моєї письменницької праці, я не припиняла запитувати себе: “Нащо я це роблю?”. Для чого існує література: для подолання смерті і плинності людського життя, для того, щоб змінити світ?

Я знаю, що не зможу змінити світ, а можу лише писати [про нього - Авт.]. Я маю лише одну перевагу — здатність вдивлятись у темряву довше за інших. Після повернення з в’язниці я стала питати у людей чи вплинули на них мої книжки? Майже всі з них відповідали ствердно. Тоді зрозуміла, що хоч і не можу змінити світ, проте можу впливати на думки людей, повільно змінюючи їх спосіб мислення.

Мені ніколи не хотілось стати на бік однієї зі сторін суперечки. Я людина, що стоїть посеред моста, між чорним і білим, між днем і ніччю. Але саме така безсторонність — найнебезпечніша, так тебе ненавидять одразу обидві сторони конфлікту.

Якщо починаєш писати про суспільно-політичні теми, то твори невільно отримують політичне забарвлення, а сам письменник стає політичною фігурою.

Я ніколи не писала для конкурсів чи премій. Я пишу лиш тоді, коли щось допомагає мені писати.

Для мого стилю письма необхідно постійно перебувати у конфронтації. Насамперед, із собою. Треба постійно дивитись у дзеркало.

Назад
Aslı Erdoğan in Frankfurter PresseClub, 24.04.2018