Панівалькова в Берліні

автор Yurii Sushch |

Я зустрівся з дівчатами на наступний день після їхнього концерту в Берліні. Біля студії звукозапису в Пренцлауербергу. В них тут був запланований запис нової пісні спільно з берлінською групою Die Höchste Eisenbahn.

Я себе відчував трохи зайвим на цьому святі, так ніби я стою на перешкоді народженню чогось красивого, чогось, що вже майже сформоване, що вже набрало своїх обрисів і променіє через захоплені очі Панівалькової, чогось, що рветься на волю. Десь так зрештою і було, хлопці з Die Höchste Eisenbahn вже чекали і лише я зі своїми питаннями стояв на заваді. Але усмішки дівчат мене заспокоїли і розслабили. Вони були в чудовому настрої після прогулянки Берліном і відвідування музеїв і мистецьких галерей, сповнені вражень і емоцій. Попереду була ще одна музична пригода, а перед нею можна було трішки перевести подих і поговорити. Я був просто частиною їхнього дня в Берліні. Дівчата сіли на лавці в дворі будинку, де була студія, я сів на землю перед ними. Усе навколо було наповнене сонячним промінням. Берлін — неймовірний літом, коли сонячно, а цього літа сонячно було постійно. Повз нас проходили різні люди, вітались, усміхались, дівчата усміхались у відповідь і дуже тішились, що всі такі привітні.

Музика і пісні

ЮС: Розакажіть про пісню, яку ви будете записувати з Die Höchste Eisenbahn.

Іра Кульшенко: Це пісня про дружбу. Не можемо розказати, що саме, бо буде нецікаво, але ця мелодія була написана роки три-чотири тому і вона називалася „For friends“ (для друзів). Ми всі зрозуміли, що її час настав після того, як турили разом з німцями по Україні в квітні. Ми поїхали від Гьоте Інституту, який запросив нас в спільний тур з Die Höchste Eisenbahn. Їх відібрали від Німеччини, а ми були від України.

ЮС: Це було в рамках німецько-українського року мов?

Іра Лузіна: Так, 25 років дипломатичних стосунків між Україною і Німеччиною. Навесні ми проїхали чотири міста разом: Київ, Вінниця, Тернопіль і Рівне — і стали друзями.

Іра Кульшенко: Не знаю, як вони з нами, але ми з ними. (Сміються — ЮС)

Іра Лузіна: І тепер стало зрозуміло, що буде продовження цієї історії. Нам хотілось з хлопцями зробити щось спільне, ми вже написали текст.

Іра Кульшенко: Тому що їх музика дуже схожа з нашою, вони використовують, мені здається, ті ж прийоми, той самий мінімалізм. І дуже класно, що Панівалькова нарешті знайшла ідеального чоловіка, бо вона була сингл вумен, а тепер в неї є хлопець.

Даша Пугачова: І там буде українська, німецька і англійська — три мови в одній пісні.

ЮС: А що ви взагалі вкладаєте в термін «чуттєвий мінімалізм»?

Іра Кульшенко: Взагалі цей термін придумала Іра.

Іра Лузіна: Треба було описати якось нашу музику. Завжди питають, який в нас стиль і «чуттєвий мінімалізм» — це просто цікава фраза, але вона означає дуже багато... Вона не дає тобі зрозуміти, на що схоже наше звучання — це не інді, не рок, не джаз. «Чуттєвий мінімалізм» — це наша техніка роботи. Нас троє, це мінімум людей (я маю на увазі, що немає бас-гітари, в той час як більш стандартний склад — це барабани, бас, гітара, клавішні). Нас мало, але ми чуттєві.

Даша Пугачова: І так само ми дуже прискіпливі до своєї роботи, до аранжувань — ми відмітаємо все лишнє і залишаємо тільки основне, те, що прикрашає пісню. Тому мінімалізм — це і в підході до роботи.

Іра Кульшенко: І ми всі такі маленькі... (Сміються — ЮС) Це — жарт, але нам так постійно кажуть.

Даша Пугачова: Але дуже багато емоційних контрастів в нас: в піснях, на концерті і... в нашому спілкуванні. (Сміється — ЮС)

ЮС: Ну в кількості музичних інструментів я б не сказав, що це мінімалізм.

Іра Кульшенко: Ще запитай скільки їх у нас.

Іра Лузіна: В нас є такий жарт, що ми були «чуттєвий мінімалізм», а стали «брутальний максималізм», бо в нас вже занадто багато інструментів. Ми не рахуємо їх і не знаємо скільки їх у нас.

ЮС: Але кількість їхня постійно збільшується?

Іра Лузіна: Так, хтось дарує, а щось купуємо.

Даша Пугачова: Минулого року, якраз в Берліні нам подарували африканську дощовицю. Після концерту до нас підійшла жінка, Вікторія, і сказала, що її чоловік колись з Африки привіз інструменти і прикраси. Чоловік помер і залишив це. А вона подарувала нам.

Іра Кульшенко: Вчора на концерті були її подруги. Прийшли, кажуть: «Привіт від Вікторії». Так цікаво.

ЮС: Класно! А як це відбувається? Ви чуєте звучання інструмента і придумуєте як можна це використати в пісні?

Іра Кульшенко: Пісня сама придумує. Хоча ні. От у нас така була історія. Наприклад, флексатон нам Ірин брат подарував. Цей інструмент взагалі декілька років пролежав на вітрині в магазині в Москві, ніхто не купував. Він його привіз сюди, подарував, і флексатон несподівано круто вписався в пісню.

Даша Пугачова: Буває, що ти знаєш, як звучить інструмент, і розумієш, що він підійде в цю пісню. А іноді це трапляється випадково, просто береш його в руки, починаєш грати і розумієш, що він підходить.

ЮС: А буває таке, що ви потребуєте якогось звуку і шукаєте відповідний інструмент?

Іра Кульшенко: Буває, але буває також, що ми його знайшли і знайшли людину, яка грає на ньому, але підчас запису розумієм, що це нам не підходить. Таке теж буває.

Даша Пугачова: Ми вже почали використовувати не тільки інструменти, а ще й людей. Але це не просто сесійні музиканти, яким ми сказали щось заграти, вони зіграли класно і все. Це люди, які дійсно відчувають наші пісні, розуміють їх так само як і ми.

ЮС: А як взагалі в вас народжуються пісні? Пишете окремо чи разом?

Іра Кульшенко: По-різному буває. Раніше, оскільки ми всі ще один одного не знали, в нас були якісь замальовочки, а зараз...

Іра Лузіна: Буває просто джем, дівчата грають, я починаю писати текст. Буває так, що в Іри є мелодія, я спілкуюся з дівчатами, питаю, яка тема, що ми хочемо сказати, шукаю спільну ідею і пишу текст. От, наприклад, історія про друзів, яку ми будем записувати з Die Höchste Eisenbahn. Я питаю, що Іра хотіла сказати, що Даша має наувазі, хоч вона не співає в куплетах, але вона теж має, що сказати. І з цього я беру ідеї і створюю спільну пісню.

ЮС: Скільки пісень в вас зараз готуються, коли буде новий альбом?

Іра Лузіна: Ми зараз працюємо синглами. Випустили «Докучаю», коли було Євробачення, «Космополітік» восени, весною — «Суперхіт» з Морфомом. Зараз працюємо над цією піснею і ще одна вийде восени. Писати альбом — це дуже довга робота і якщо їдеш в тур, то не можеш це робити, бо ти фізично знаходишся не в студії. Деякі гурти, які багато подорожують, випустили мало альбомів. Такі чуваки як Dakh Daughters, Дахабраха — вони як їдуть, то надовго. «Донтворі» — це класний альбом, бо ми в нього вклали не просто музику, а також продумували настрій і драматургію, там кожна пісня — це місяці страждань і роботи.

Даша Пугачова: Ми роки два грали більшість з цих пісень, і на концертах розуміли, що ми хочемо змінити, що додати в аранжування. Бо поки ти пісню не програєш, важко зрозуміти кінцевий варіант, який буде на записі. Але от зараз «Суперхіт» в нас вийшов до того, як ми цю пісню зіграли хоч раз, це була спільна робота і експеримент з електронним музикантом.

Іра Лузіна: І нам до речі дуже сподобалось.

ЮС: Ви стараєтесь продовжувати далі щось таке робити, якісь нові експерименти?

Іра Кульшенко: Хіти якісь? (Сміються — ЮС)

Іра Лузіна: Ми в принципі завжди відкриті до будь-якої співпраці з музикантами, навіть з електронними, просто нам треба відчути всім втрьох, що нам це треба. Але пишіть нам.

Іра Кульшенко: Ну воно все має якось... Наприклад, в «Космополітік» грає і співає Дрю Нанку, це індійський мультиінструменталіст. Ми взагалі з ним познайомились в травні 2017 року, були в нього на семінарі. ПІзніше почалась робота над «Космополітік» і Даша придумала (Даша в нас — генератор ідей), що ми могли б записати цю пісню з Дрю. Коли ми записували її, він приїхав до нас сам. Він приїхав в Україну на один день, відразу з літака до нас, ми всі бігаєм, готується ця зйомка, це ж не студійний запис, а живий, лайв… І він це все витримав. Це все доля, ми це не плануємо, воно спонтанно виходить.

Даша Пугачова: Це все не від ума, а від того як Панівалькова вирішує.

Тур

ЮС: Як вам наразі в цьому турі в порівнянні з попереднім?

Іра Кульшенко: Комфортніше ніж в минулому, бо вже є певний досвід. І наприклад, минулого року було по шість-сім концертів підряд, і це було насправді важко фізично і емоційно. Ти вже такий виснажений, треба ж кожного разу ці емоції людям віддавати, а якщо ти виснажений, то тобі вже просто нема чого дати.

Даша Пугачова: Але цього року нам легше, хоча тур в принципі тільки почався, ми зіграли концерт у Кракові, Вроцлаві, Франкфурті і Берліні.

ЮС: А що сталось в Мангаймі? (Концерт в Мангаймі був відмінений з технічних причин — ЮС)

Даша Пугачова: В Мангаймі ми приїхали на майданчик, а виявилось, що там нема звукорежисера і пульта. Відбулась помилка в комунікації між організаторами і вийшло так, що ми не можемо зіграти концерт, бо нема кому нас звучити, а вони думали, що в нас є. Звичайно, нам дуже шкода що так сталось, але ми не могли нічого зробити в цій ситуації.

Іра Кульшенко: Люди з іншого міста їхали...

Іра Лузіна: В Мангеймі живе мій друг дитинства і він хотів прийти на концерт, але все відмінилося, нажаль.

Іра Кульшенко: А ще цей тур в нас десь два тижні, а минулий був місяць.

Іра Лузіна: Тобто нам лишився ще тиждень і все.

ЮС: А як ви взагалі організовуєте тури?

Іра Лузіна: Є агенство More Zvukov Agency, яке працює в Берліні. Наш букер Наташа Падабєд працює з Дахабрахою, Dakh Daughters, Онукою. Вона проводить на захід українських музикантів, які їй подобаються, а також білоруських і російських.

Іра Кульшенко: Тобто це говорить про те, що ми тут затребувані, бо вона шарить, шо зайде, а що ні. Це дуже приємно, бо є багато гуртів, які би теж хотіли з Наташею працювати, але вона не береться за них.

Іра Лузіна: Так, вона обирає тільки на свій смак, в неї є напевно своя градація.

ЮС: А кого в вас більше на концертах в турі? Українців чи іноземців?

Іра Лузіна: Буває по-різному. Бувають міста, де багато українців і трохи іноземців, а є такі, де дуже багато німців і один-два українця. Залежить від реклами, від місця, бо є наприклад, місця з російськомовною чи україномовною аудиторією, такі місцеві тусовочки.

ЮС: Як власне цей Hangar 49

Іра Кульшенко: Ну ми так і зрозуміли.

ЮС: Тому що, коли ви були в Prachtwerk в січні, то там було більше іноземців.

Даша Пугачова: Але то було таке кафе, де люди просто так приходять.

ЮС: Ви їздите всюди оцим бусиком, який вчора стояв біля Хангару? Це ж напевно супер важко?

Даша Пугачова: Важкувато, бо ти весь час носиш ці інструменти, туди-сюди, розставляєш, складаєш.

ЮС: А живете ви де?

Іра Лузіна: В бусику. (Сміються — ЮС)

Даша Пугачова: В Берліні ми живемо у нашого друга, а так нас селять в готелях або хостелах.

Іра Лузіна: Або теж по знайомих, буває по-різному. Того року було декілька міст, де ми жили просто по знайомих організаторів.

Іра Кульшенко: І було таке, що ми не знаєм, де будемо ночувати, пробиваємо в цей же день.

Іра Лузіна: Це нормально, це творчий процес.

Костюми

ЮС: В вас дуже круті костюми, я просто ними захоплююся. Хто їх вам робить чи ви самі придумуєте ідеї?

Даша Пугачова: Дякуєм! Спочатку ми все придумували самі. В нас була така спільна ідея, що жінка може бути різною і мати різні професії, мінятися кожного дня. Перший наш костюм — це були прибиральниці. Ми купили три звичайні дешеві халати на ринку в Білій Церкві, і вирішили в них виступати. І ми зрозуміли, що це дуже класно — виступати в костюмах, тому що ти відчуваєш себе впевненіше і більше артистом. Потім в нас були костюми каратисток, шукали кімоно по знайомих, а після цього була ідея монашок — це такий образ скаженої монашки як із «Жандармів з Сен-Тропе». Для цього нам потрібні були головні убори і ми звернулись до Лесі Патоки, щоб вона нам допомогла їх зробити, а вона запропонувала зробити ще і сукні. Ми працювали разом десь рік і створили з нею декілька образів, наприклад, для «Let me». На Євробаченні ми вже працювали з Поліною Чоні і ательє MAKI і від того часу ми вже тільки з MAKI працюємо. В них в Рівному є ательє, де відшиваються костюми.

ЮС: Оці от ваші головні убори, мені здається, українські гурти закордоном вже асоціюються з головними убори, Дахабраха з головними уборами, ви з головними уборами.

Іра Кульшенко: Ну а шо, так легше. Ти шо, постійно будеш шось собі робити на голові? А так вдягнув — і все. А не думати собі, вирівняти сьогодні чи накрутити.

(Всі сміються — ЮС)

Іра Лузіна: Це буде в інтерв’ю тепер.

Іра Кульшенко: Ну і всьо.

Євробачення

ЮС: А що це за історія з Євробаченням? Ви дійсно хотіли на Євробачення?

Іра Лузіна: Там така історія, що нас запросили на відбір, прислали листа на пошту. Ми всі подивились, не знали, що сказати, і забили на нього. Потім вони писали нам ще і ще, ми довго про це говорили, я не хотіла, наприклад. І вже на якийсь лист ми сказали «окей». В нас була пісня «Докучаю», ми над нею працювали для альбому «Донтворі», просто з деяких причин вона не ввійшла в нього. Ми вирішили, чого б її не показати на Євробаченні? Звісно, це не формат Євробачення, бо вона якась сумна, не танцювальна, не англійською мовою, приспіву нема, як Джамала сказала — тобто в принципі вона не підходить на Євробачення. Але нам було все одно. Це непоганий шанс показати себе на всю країну і розширити аудиторію не тільки за рахунок молоді, що ходить на концерти, а ще й тих, хто дивиться телебачення. Тому ми це зробили. Нас запросив Меладзе, ми прийшли, показати пісню. Йому сподобалось і він проаналізував її так, що ми зрозуміли, що самі не знали, що ми вклали в цю пісню. А він відчув. Ну, і це був цікавий досвід. Тобі сподобалось, Даш?

Даша Пугачова: Так, це був дуже корисний досвід, тому що ми ніколи не виступали «під мінус», коли вокал живий, але треба імітувати, що ти граєш. Це дуже важко для музиканта.

Іра Лузіна: І ще й ковбаситись, типу, знаєш?

Даша Пугачова: І плюс ти розумієш, що в тебе не цілий сольний концерт, а три хвилини. Психологічно дуже важко на ці три хвилини зібратись і, навіть якщо не граєш вживу, ти маєш своїм настроєм щось через камеру передати людям. Це для мене було набагато важче, ніж виступати вживу. Я не очікувала.

Іри Лузіна: І ти щоб три хвилини зіграти на сцені, сидиш в гримерці шість годин. А до того ще багато іншого: репетиції, фінальні прогони.. Але ти маєш зібратися і видати свій максимум. Це цікавий і дуже корисний досвід.

Іра Кульшенко: Ще класно, що ми пішли. Бо в нас трьох є спільний викладач вокалу, я до неї прийшла, а з нею була подруга, яка мене впізнала. Каже: «А, ти з Панівалькової, такий гарний був номер!» А при цьому я б ніколи не подумала, що ця жіночка буде слухати таку музику. І ти розумієш, наскільки це круто, що ми пішли на цей тєлік і люди нас побачили.

ЮС: А що б ви робили якби раптом виграли?

Іра Лузіна: Та ну, такого б не могло бути.

Іра Кульшенко: Ні, чого? Могло бути! Я проаналізувала потім по табличці. Ми зайняли третє місце, це норм результат для чуваків, яких ніхто не знає.

Даша Пугачова: Нє, ну якби ми пройшли то...

Іра Лузіна: Ну шо? Поїхали б, а шо робити?

Ірина Кульшенко: З задоволенням би поїхали.

Даша Пугачова: Ще б більша аудиторія була!

Фреді

ЮС: А ще мені цікава оця історія з Фреді Меркурі, ви з ним знайомі взагалі?

Іра Кульшенко: Канєшно!

Іра Лузіна: Найкращий друг. Це Ірин бойфренд на віки віків. Амінь. Покажи.

Іра Кульшенко: (показує тату з Фреді — ЮС) Мені вчора на концерті сказали, що це Лукашенко.

Іра Лузіна: Бідні білоруси, в них така травма, що кожен вусатий мужик для них — це Лукашенко.

Іра Кульшенко: Ми до речі сьогодні з Ірою говорили, що є такі постаті, як Фреді — коли ти думаєш, блін, оце класно бути такою людиною, але ти таким ніколи не будеш.

Іра Лузіна: Я сказала, що ти можеш такою бути, а ти кажеш, що не можеш.

Іра Кульшенко:(сміється — ЮС) Це я кажу. Я не знаю. Це любов до себе, це віра в себе, це сприйняття себе — не кожна людина взагалі здатна на таке.

ЮС: Ну а який він взагалі? Який він в житті?

Іра Кульшенко: В нас скоро буде пісня про нього.

Даша Пугачова: Скоро, так, ви почуєте в нашій пісні, який він, і як ми його любимо.

Іра Лузіна: Це натхнення. Ми відчували його присутність в момент, коли працювали над цією піснею. Я пам’ятаю всі умови в яких писалась ця пісня. Коли я писала текст, я думала не тільки про нього, а і про те, хто ця людина, що слухає його, що вона відчуває, в чому він їй допомагає. Там є такі рядки, «справжнє кохання не зупинить зима», бо в реальному житті була зима, дуже холодна і важка. Це пісня про те, як тебе може підтримувати музика іншої людини.

Іра Кульшенко: І це якраз приклад, як пісня написалась з джему, бо ми побачили відос, де Квіни джемили, і Фреді співає рядок «you are inside of my heart». Це один зі способів, як може з’явитися пісня.

Іра Лузіна: Так, процитувати трохи. Вільно, але процитувати

ЮС: Ну це ж він і назву вашу придумав, Панівалькова.

Іра Кульшенко: Так, так.

Даша Пугачова: Увісні прийшов.

Іра Лузіна: Тато Панівалькової.

ЮС: А це до кого він увісні прийшов?

Іра Кульшенко: Ну та до мене, а до кого?

ЮС : І часто він так до тебе приходить?

Іра Кульшенко: Ну буває...

ЮС: А він англійською з тобою говорить чи українською?

Іра Кульшенко: Та українською

ЮС: Він вже вивчив, та? Класний чувак. Ти не питала як він придумав назву?

Іра Кульшенко: Ми про різні речі говоримо.

Іра Лузіна: Вони не розмовляють. Це не для інтерв’ю, не для запису, так, Іра?

ЮС: Я просто завжди думав, що він гей.

Іра Кульшенко: Він мені сказав: «Я був геєм, але коли зустрів тебе…" (сміються всі — ЮС)

Іра Лузіна: Розумієш, в душі немає статі, тому душі просто люблять одна одну.

Слухачі

Іра Кульшенко: Давай ще нас щось цікаве запитай. Про слухачів наших запитай.

ЮС: Розкажіть будь ласка про ваших слухачів.

Іра Кульшенко: В нас дуже інтелектуальні слухачі. Мені здається, вони вміють аналізувати, вміють слухати, вони добрі і відкриті. Ми вже збагнули, що ми подобаємся і діткам, і дорослим, і бабусям-дідусям.

Іра Лузіна: На нашому концерті завжди є діти.

ЮС: Ви несете просто дуже класну енергетику. Ну мені так здається. Таке відчуття, що ви передаєте зі сцени любов.

Всі троє: Оооооооооооох.

ЮС: І ви мені реально дуже подобаєтесь вживу. Набагато більше ніж в записі

Іра Кульшенко: Нам теж подобається виступати.

ЮС: Ну тобто ви мені і так подобаєтесь звичайно, ви ж розумієте. (Недовірливо сміються і дякують. — ЮС)

Іра Лузіна: Наприклад, ти бачив, що вчора сталось зі звуком? (Були технічні проблеми з укулеле — ЮС) Завжди є якісь факапи на сцені, але головне просто сміятись в цей момент і ... Це також залежить від аудиторії. Вчора був дуже класний зал, всі були відкриті, було приємно, що вони відповідали нам.

Іра Кульшенко: Головне бачити, що люди реагують, бо інколи стоять і ти не бачиш нічого на обличчі, не знаєш, чи подобається чи ні, не знаєш, що тобі зробити. А от задача артиста — це все-таки розкрити людину, щоб вона посміялась або поплакала, щоб вона не стояла. Бо коли ти просто стоїш...

ЮС: Ну ти спочатку виглядала дуже серйозно.

Іра Кульшенко: Ясно шо серйозно, я завжди серйозна.

Даша Пугачова: Ми її вчителькою називаєм.

Іра Кульшенко: Мене просто дуже харить, коли я співаю, а людина байдужа. І це моя прогалина, що я не можу заповнити, що я не можу достукатись. І мене це харить і мене... Хочеться отак от потрясти. (Показує як буде трясти — ЮС)

Даша Пугачова: Тобі себе хочеться потрясти?

Іра Кульшенко: Ні, людину. Музикою. Якщо людина в кінці цього щось відчує і посміхнеться, то значить справа зроблена.

ЮС: Але видно відразу, що ви разом з слухачами, ніби на сцені, але намагаєтесь бути одним цілим

Іра Лузіна: Так і є. Публіка і музиканти це насправді одне і те саме, ми всі приходимо провести вечір разом. Ми щось даємо, вони щось дають. Вони мають бути підготовленими, ми готуємо себе. Це така гра.Так виходить, що в цей момент ми музиканти, але ми так само буваємо в аудиторії, так само ходимо на концерти, так само там стоїмо і хлопаємо з такими ж очима.

Іра Кульшенко: Плачемо.

Даша Пугачова: Переживаємо.

Іра Лузіна: Наприклад, на Бенджаміні Клементайні. Тобто ми — теж аудиторія. Це просто така гра — сьогодні ми на сцені, завтра ми будемо в залі. Це спільна гра, от і все. Ми робимо вигляд, що ми артисти, вони роблять вигляд, що вони аудиторія.

Стосунки

ЮС: А як в вас стосунки між собою?

Іра Кульшенко: За п’ять років дуже все змінюється

ЮС: Я просто собі уявляю оце от їхати на два тижні чи на місяць в тур і жити разом, бути втрьох постійно.

Іра Лузіна: Так, це важко.

Іра Кульшенко: А ми знаєш які різні?

ЮС: Це ж можна здуріти, можна і повбивати один одного.

Іра Лузіна: Та вже й дуріли.

ЮС: Ну але не вбивали?

Даша Пугачова: Ну бачиш, ні. Ще сидимо тут троє.

Іра Лузіна: В Дашки, правда, якийсь синяк на нозі.

Даша Пугачова: То від барабанів. (Сміється — ЮС)

Іра Лузіна: Ні, ми еволюціонували від просто друганів, які тусуються разом, до колег. Бо працювати з людиною — це вже інший рівень стосунків. Це не просто посміятись, по телефону полялякати, це означає бути завжди в конструктивному руслі. Навіть коли тобі погано, ти це все відкладаєш, приходиш на репетицію працювати і тобі стає краще.Ми одна одну підштовхуємо до того, щоб підняти настрій.

Даша Пугачова: Потрібно мати спільну мету і спільні цінності. Якщо вони однакові, то навіть в конфліктах, коли ти нагадуєш заради чого це все, і людина дійсно в це вірить, вона може піднятись з будь-якої ситуації. А якщо вона в це не вірить, або в неї якісь інші цінності, тоді неможливо вирішити ситуацію. Ідея має бути спільною. Поки вона існує, доти існує ця музика і колектив.

Іра Кульшенко: Щоб ти собі розумів, ти не можеш спланувати нічого і ніколи. Тобто ти чужі концерти пропускаєш, бо в тебе свій концерт, запис або ще щось. Ти не можеш нікуди піти, нікуди поїхати, бо є справи Панівалькової, і от я, наприклад, з цим не могла змиритись і трошки зараз теж не можу. (Сміються — ЮС) Ну тобто важко, ми всі різні.. Але класна штука, що коли ми відпочиваєм разом, то це зовсім інше. Ось пішли разом в сауну...

Іра Лузіна: Ооооо!

Даша Пугачова: І це було класно!

Іра Кульшенко: Це було круто, тому шо ми звикли пахати, працювати, а коли ти відпочиваєш, то спілкуєшся якось по-іншому.

Даша Пугачова: Ми домовились, що не будемо говорити про музику.

Іра Лузіна: І шо? Про що ми говорили?

Даша Пугачова: Планували концерт, вирішували якісь там питання. (Сміються — ЮС)

Берлін

ЮС: Ви в Берліні вже в третє чи в четверте?

Іра Лузіна: Вчетверте

Даша Пугачова: В нас в першому турі було два концерти, потім зимою, і от зараз

ЮС: І як вам Берлін?

Іра Лузіна: Дуже класно

Іра Кульшенко: Дуже подобається

Даша Пугачова: Ми вже всі хочемо тут жити.

Іра Кульшенко: Було б класно, так. Тут просто є, що взяти нового, бо в Києві ти все в принципі знаєш. Звичайно можна в будь-якому місті розвиватись, але тут, мені здається, більше можна ввібрати в себе.

Даша Пугачова: Дуже багато позитивних вражень і взагалі таких різних, які тебе насичують і надихають на творчість. В нас є мрія приїхати сюди щось записати, пожити тут якийсь час, хоча б місяць, щоб відчути місто більше. До речі 10 жовтня ми повертаємось з концертом в Берлін, слідкуйте за анонсами.

ЮС: Будемо вас чекати!

Назад