Гриця Ерде: про Берлін, мистецтво та Гоголівщину

Created by Yurko Sushch |

Гриця Ерде — українська художниця і ілюстраторка, одна з найбільш знаних поза межами України, відома унікальним стилем колажу з вінтажних фотографій. Але окрім всіх цих регалій, ще й просто надзвичайно позитивна і відкрита людина, сповнена шаленої енергії і безмежної кількості ідей, які вона в ту ж мить намагається втілити в життя. З’являючись у вашому житті вона моментально його розкручує і запалює.

Ти вже чотири роки живеш в Берліні. Чим він тебе полонив?

Почнем з того, що я просто люблю бари і галереї (сміється). З Берліном у мене сталась любов. Пам’ятаю, як я вперше приїхала на Варшауер Штрассе, вперше побачила цей міст, Обербаумбрюке. Приїхала з Нойкьольну і потрапила в галерею Урбан Шпрее. І все, вже по цих двох районах я зрозуміла, що навколо є все, що мені потрібно. Я почала ходити на виставки, джазові концерти і в якийсь момент зрозуміла, що повертатись не хочу. А потім мені написали з хостелу Amstel House в Моабіті і запропонували зробити 150 квадратних метрів муралів в коридорах готелю. За півтора місяці.

Нічого собі! Ти як Бенксі.

Який Бенксі? Мікеланлжело. Я півтора місяці провисіла на риштуваннях під куполом і в коридорах. Це був колаж і трафарет і живопис одночасно. Словом, зайшло мені нормально. Хоча перші 2 роки я насправді відчувала, що „I don’t belong here“. Не зважаючи на участь в різних виставках і проектах.

Водночас в тебе також багато проектів в Україні. В вересні на „Форумі видавців“ у Львові була презентована книга „Вечорниці на хуторі біля Диканьки“ Миколи Гоголя в перекладі Юрія Винничука з твоїми ілюстраціями. Розкажи, як ти працювала над цими ілюстраціями? і на скільки Гоголь зі всім його химерним світом увійшов в твоє життя.

Стою я в барі, нікого не рухаю. Але красиво стою. Приходить повідомлення від арт-дирек- торка видавництва Terra Incognita, де я працюю: „Грицю, давай таки зробимо Гоголя“. Я написала, давай спробуєм. За Гоголя ми вже брались рік до того, але не пішло. А цього разу відразу з головою втягнулась. Почала робити ілюстрації, набагато більше ніж треба. Ці всі персонажі з’являлись в моїй голові. Жили поруч зі мною. Хотілось їх пропрацьовувати. Я працюю зі старою фотографією, брала фотографії з Полтавської області, самої Диканьки, вклала багато часу в дослідження побуту, одягу, атрибутів. Потратила на це місяців сім, просто на перебирання фотографій. І в принципі все йшло більш-менш окей і я збиралась здавати книгу вчасно до форуму, але за два місяці до дедлайну пішла з дому.

Як пішла? Куди? За Гогольом?

Та да. В моєму житті почала відбу-ватись якась повна гоголівщина. За 3 місяці в Берліні я прожила в трьох
квартирах, двох 
готелях, різних районах, а ще в Чорногорії, і в Канаді. Побачила нарешті Берлін з середини. Так мені здається. Книжку таки доробили до Форуму і вона вийшла афігєнна. Гоголь мені подарував прекрасне літо, дуже довге і густе.

Але сама на Форумі ти не була, так як була в той час в Торонто. Що ти там робила?

Це була резиденція для художників в Торонто Айлендс, островах на гігантському озері Онтаріо. Зібрались митці зі всього світу, всі дуже класні і талановиті люди. В нас було два тижні щоб зробити свій проєкт про воду. І я ще хотіла щоб це якось стосувалось екології. Я не хотіла купувати полотна, ще щось, везти це все туди. Тому я просто збирала на вулиці коробки і малювала на картоні, вирізала всякі рослини, які ростуть в цих озерах. А потім ще купила альбом вінтажної фотографії Торонто і зробила колажі з персонажів.

Ще раніше я відкрила для себе розвагу з двадцятих років минулого століття, яка відбувалась на цьому острові. Розвага полягала в тому, що кінь з вершником стрибає з великої висоти у воду. Мене завжди надихало те, якими дурними можуть бути люди, як ми використовуємо тварин, людей, ресурси землі, в своїх абсурдних цілях, і наскільки жахливо це може бути. Але красиво. В моїй інсталяції, проекція цього коня нескінченно стрибала в картонні водяні рослини і акварелі.

Back
Illustration: Grycja Erde
Foto: Meaghan Ogilvie
Foto: Meaghan Ogilvie