Юлія Федів: „Мистецтво ― це найкращий інструмент для мирного діалогу“

Created by Kseniya Fuchs |

Інтерв'ю з виконавчою директоркою новоствореного державного Українського культурного фонду Юлією Федів

В свої 32 роки вона має три вищі освіти, досвід роботи в Організації Об’єднаних Націй та Бундестазі, координувала велику кількість соціальних і медійних проектів, очолювала Національне бюро програми ЄС "Креативна Європа" в Україні та наразі переконана, що мистецтво це дуже недооцінена сфера нашого життя. З виконавчою директоркою новоствореного державного Українського культурного фонду Юлією Федів ми зустрілися під час Берлінського кінофестивалю та поговорили про головні напрямки роботи фонду, а також про специфіку роботи культурної галузі в державному секторі.

Пані Юліє, як сталося, що з юриспруденції Ви перейшли до культурної галузі?

По-перше, в мене профільна освіта не юридична. Моя перша освіта, яку я здобула в Чернівецькому Національному Університеті міжнародні відносини, в тому числі культурна дипломатія. Друга моя освіта це дійсно юриспруденція та міжнародне право. Третя політологія, і я є кандидатом політичних наук. Але в контексті своєї професійної діяльності я завжди працювала в сфері культурної дипломатії та мистецтва. Так вже склалося життя.

Моїм першим місцем роботи було Німецько-Польсько-Українське Товариство, де я керувала якраз мистецькими проектами. Наприклад, одним із моїх перших проектів, який ми робили на стику культури та соціальної сфери, і робили його разом із паном Шльондорфом (прим. редакції відомий німецький кінорежисер та кінодіяч), був проект перформативного мистецтва. Його завданням було реінтегрування дітей з вулиць в нормальне суспільне життя через різні види мистецтва. Ми навіть провели аналітику, як той чи інший вид мистецтва психологічно реабілітує дитину, яка пережила певну травму. Після цього я вже більше пішла в перформативну галузь, працювала з Європейською Театральною Конвенцією і організувала один із перших українських шоу-кейсів в місті Києві, на який приїхало 30 режисерів з різних країн Європи. Завдяки чому виникло чимало кооперацій між українськими, французькими, бельгійськими, німецькими театрами. Тому по факту я ніколи не працювала в юридичній сфері, а якраз пішла в культурну дипломатію та мистецьку галузь.

Отже, можна сказати, що культура це Ваше покликання?

Напевно так. Мені завжди подобалась культурна дипломатія як така. Я вважаю, що відносини між країнами можна налагодити саме через культуру. На мою думку, мистецтво це найкращий інструмент для мирного діалогу, навіть за умови культурних та мовних відмінностей. Через мистецтво ми знаходимо цей невидимий зв’язок, за допомогою якого встановлюється правильне розуміння між народами та людьми. Тому в своїх проектах я завжди використовувала мистецтво для соціальних галузей. Я переконана, що мистецтво це дуже недооцінена галузь нашого життя. Коли митці та творчі люди будуть входити в інші галузі суспільства, ми побачимо зовсім іншу країну.

У Вас чималий міжнародний досвід роботи, практики в ООН і Бундестазі, Ви навчались та працювали в Німеччині. А чи було важко, повернувшись в Україну, працювати з українським менталітетом та мисленням?

Тут треба сказати, що мені пощастило працювати перші 7 років після повернення з Німеччини саме в міжнародних організаціях, продовжуючи кооперацію з тими ж самими німцями, бельгійцями. А по факту робота в міжнародних організаціях в Києві мало чим відрізняється від роботи тієї ж самої організації в Берліні чи Бонні. А от коли я вже пішла в державний сектор, то звичайно відчула цю різницю, побачила більш хаотичний менеджмент. Коли ти довгий час працюєш з німцями, звикаєш до дострокового планування, знаєш наперед, що буде. А в українському державному секторі потрібно завжди бути готовим до того, що завтра все може змінитись кардинально. Те що я зараз намагаюсь робити зі своєю командою це побудувати українську державну інституцію нового покоління, а саме: європейського зразка.

Якщо вже ми заговорили про вашу роботу, чи можете Ви, власне прокоментувати головні фокуси розвитку Українського Культурного Фонду не тільки в цьому році, але й в майбутньому. Бо всі ми розуміємо, що культура це дуже широка галузь і все охопити, напевно, неможливо.

Починаючи з червня минулого року ми провели низку стратегічних сесій та фокус-груп з представниками усіх секторів культури та мистецтва в Україні, з лідерами думок,  спеціалістами галузей з експертних рад фонду. В процесі обговорень ми визначили найнеобхідніші програми для всіх секторів культури та мистецтва. Наразі вже запущено шість конкурсних програм, і ще дві планується запустити до кінця року. Отже, що це за програми?

Оскільки ми виявили необхідність підняття кваліфікації сектору з однієї сторони, а також підвищити культурну грамотність населення загалом з іншої, було запущено програму „Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти“. Вона спрямована на розробку закладами формальної та неформальної освіти нових навчальних курсів з арт-менеджменту, кураторства, реставрації. Також ми побачили, що є необхідність в українських культурних резиденціях міжнародного рівня. Звичайно, є і потреба в нових іменах,  і щоб завдяки новим іменам Україна переходила трішки на іншу якість культурного продукту, щоб ми могли створювати конкурентоздатні проекти міжнародного рівня. Ну а обміни це завжди актуально. Обмін не тільки на рівні окремих людей, а на рівні організацій: обмін співробітниками, досвідом, з метою навчання та розробки спільних проектів.

Наступна проблема мала кількість в Україні знакових подій, які б привертали увагу людей зі всього світу. Щоб було брендово приїхати в Україну, як наприклад до Берлінале, щоб Україна стала міжнародною локацією, “Destination” так би мовити. Тому була створена програма „Знакові події для української культури“, метою якої є покращення якості вже наявних фестивалей або створення нових.

Наступна програма є найширшою в плані захоплення секторів. Це „Створення інноваційного культурного продукту“. Багато організацій сприймають УКФ як підтримку їхньої операційної діяльності. І ми розуміємо певний брак коштів і потреби цих організацій. Але ми хочемо стимулювати щось нове та конкурентоздатне, надихати йти в ногу з часом, аналізувати тренди. І створювали те, що користується найбільшим попитом у глядача та на мистецькому ринку. Ми повинні виходити на новий рівень, де культура стає прибутковою, і грант є інвестицією в галузь, яка потім приносить плоди. І таким чином можливо буде легше переконувати уряд, що культура потребує інвестицій. Не дотацій, а саме інвестицій! Що культура теж здатна приносити свій відсоток у ВВП країни.

Оскільки аудіовізуальна галузь є на сьогодні найбільш активною і іншим секторам важко з нею конкурувати, ми вирішили, що потрібно зробити окрему програму для аудіовізуального сектору, де представники кіно- та телегалузі будуть конкурувати між собою. Таким чином програма „Підсилення потужності українського аудіовізуального сектору“ буде спрямована на сценарну діяльність, препродакшн, освітні проекти, підвищення кваліфікації та кінограмотність.

Крім цих чотирьох великих програм, запущена програма „Інклюзивне мистецтво“, яку ми розробляли разом із Британською Радою в Україні. Шоста  програма це „Український культурний монітор“, пов’язана з підтримкою аналітики та досліджень.

Останні дві програми „Промоція культури та місцевий розвиток і Розбудова зв’язків ‒ мережування плануємо запустити до кінця року. В рамках першої з них в Україні буде обрано два міста, велике та маленьке, які будуть носити бренд „культурної столиці України“ – за прикладом Європейської культурної столиці. Друга програма спрямована на підтримку кооперації в культурі, в тому числі за участі діаспори, оскільки саме діаспора є нашим невидимим фронтом.

Які Ваші головні досягнення та з якими перешкодами Ви зіткнулись протягом першого року роботи фонду?

Головне досягнення, що за рік вдалося провести три конкурси проектів, отримати досвід, велику кількість заявок з усіх областей України, вдалось підтримати близько 300х проектів. Крім того результати більшості проектів досить позитивні.

Щодо перешкод, з якими ми зіткнулися… Перше, це той факт, що закон про УКФ іноді перевищує або стоїть на декілька кроків попереду іншої законодавчої бази України. Відповідно ті норми, які прописані, не завжди можна реалізувати, тому що інші нормативні акти не відповідають реаліям закону про УКФ. Потрібно і надалі працювати з Міністерством Культури, з іншими міністерствами над удосконаленням нормативно-правової бази і полегшувати умови для заявника. Друга проблема це довіра суспільства до державних інститутів. Ми ще її тільки вибудовуємо. Налагодження цих прозорих і зрозумілих процесів є одним з наших завдань. Третє це експертність. Проблема браку експертів існує. Так само як розуміння, що експерт це професія як кінокритик.

Треба розвивати і створювати нові кадри експертів в сфері культури, яким довірятимуть і які здійснюватимуть об’єктивне оцінювання.

І звичайно це якість проектів. Над якістю треба працювати. Багато проектів були недопрацьовані до кінця. Але в нас є всі підстави для оптимізму, ми тільки почали свою роботу, і сподіваємось, що маленькими кроками ми виведемо наш культурний продукт на новий рівень якості.
 

Back
Ukrainian Cultural Foundation
Юлія Федів
Yuliia Fediv
Yuliia Fediv - Ukrainian Cultural Foundation