Хобі як невід'ємна складова Work-Life-Balance

Created by Daria Poludyonna |

Чому хобі так важливі для людей? Ми запитали наших читачів про їхні улюблені хобі та як вони впливають на якість їхнього життя.

Словом «хобі» в англійській мові в кінці XIII століття називали маленького коника. Слово hobbyhorse як позначення улюбленого проведення часу стало по-справжньому модним після виходу роману Лоренса Стерна «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» (1760-1767). Кожен герой цього роману наділений своїм hobbyhorse, своїм „коником“— інтересом, улюбленою темою для розмови або поведінковою практикою.

В сучасному світі під слоaвом „хобі“ ми розуміємо вид людської діяльності, якесь заняття або захоплення, яким займається людина у свій вільний час для отримання насолоди. Захоплення допомагають у боротьбі зі стресом та є важливим інструментом саморозвитку.

Чому хобі так важливі для людей?

На відміну від роботи, хобі — це те, що людині не потрібно робити, щоб фінансувати своє життя. Вони не є зобов‘язаннями, які вимагають вигоди. Люди займаються улюбленими хобі, щоб отримати задоволення. Хобі дарують нам незабутні емоції, позитивні враження, нові пристрасті та виклики. У більшості випадків вони служать розвагами й тому дозволяють людині розслабитися та мінімізувати стрес. Ті, хто не мають хобі або не витрачають свій час на розваги, часто відчувають себе незадоволеними. Ніхто не може постійно бути ефективним в роботі, якщо не намагатися знайти рівновагу в житті, навчитися тримати відстань від професійних проблем та регулярно підзаряджати особисті „акумулятори“.

Багато сучасних компаній вже визнали важливість врівноважених та стійких працівників і тому пропонують програми „балансу між роботою та особистим життям“ для кращого їх поєднання (наприклад, гнучкі робочі години, додаткові відпустки, фітнес-пропозиції). Ті, хто регулярно робить свідомі „перерви“ після роботи, не лише підвищують свою життєву ефективність та продуктивність, але й можуть протидіяти фізичним та психічним хворобам.

Ми запитали наших читачів про їхні улюблені хобі та як вони впливають на якість їхнього життя.

Андрій, 37 років, CEO компанії- розробника програмного забезпечення, Київ.

Фотографія — це захоплення дитинства. Я дуже хотів фотографувати, тоді це було як магія: знімати на плівковий фотоапарат, спочатку проявляти плівку, а потім в темній кімнаті з червоним ліхтарем друкувати фотографії. У мене не було свого фотоапарата, але це не завадило мені відвідувати фотогурток і долучитися до філософії, що фотографія — це мистецтво і дуже складна технічна наука. Фото для мене — це, насамперед, спроба зловити і передати емоцію людини, а вже потім всі технічні навороти. На перший план виходить спілкування з моделями, я люблю фотографувати людей, щось монументальне знімати взагалі не маю бажання. Мені вистачає архітектури в роботі, а ось людей і їхніх історій часто не вистачає. І в цьому випадку фотоапарат в руках завжди допомагає.

Анна, 38 років, наукова робітниця, Київ.

Я — кінестетик, і мені подобаються заняття, пов‘язані з дрібною моторикою. Це мене заспокоює і очищає мій мозок від думок. Спочатку я в‘язала шарфи, потім мама подарувала мені картину, вишиту бісером. Мені сподобалося, я вирішила спробувати. Мені сподобався і процес, і результат. Вишивання допомагає заспокоїтися при стресах на роботі, а картини я дарую тим, кому вони потрібні в цю хвилину.

Надія, 27 років, менеджер проєктів з маркетингу, Берлін.

Я не знаю правильного визначення слова „хобі“, але поезія стала для мене крізь роки дечим більшим — певно, свого роду ліками, які допомагають загоїти душевні рани. Як би банально це не звучало. Перший чотиривірш написала у 8 років. За шкільні роки виписувала перо, тренувала поетичний „почерк“, доки не зрозуміла, що віршована форма — це та, в якій моя думка розкривається найширше. Можна навіть сказати, що це такий собі спосіб саморефлексії, розуміння себе самої, своїх емоцій. Багато хто пише щоденник — це той самий принцип, але у віршах. Поезія — це те, що може об‘єднувати людей з їхніми переживаннями. Це те, чим хочеться ділитися. Тому і збірки, і читання, і воркшопи з дітками, і взагалі, мистецтво допомагають мені жити, де б я не була.

Back