Київ з іншого ракурсу

Під таким ракурсом на Київ ви точно ще не дивилися! Завдяки цьому маршруту ви перенесетеся в 18 століття, коли німець Йоганн Ґейтер вирішив важливу проблему багатьох киян. Ви дізнаєтеся про одного відомого урбаніста та його ноу-хау на Хрещатику. Навідаєтеся до садиби барона, знайдете шматок Берлінського муру в українському Києві та дізнаєтеся, як побувати на баварському Октоберфесті, залишаючись в Україні.

Почнемо з жовтої будівлі, в якій знаходиться кімната алхіміка. Ні, це не локація з книг Коельйо. Це музей-аптека на Подолі. У 1728 році німець Йоганн Ґейтер своєрідний фармацевтичний прорив – відкрив першу в місті приватну аптеку. У ті часи державна аптека обслуговувала лише військових, а ліки потрібні були усім. Отож, Ґейтер допоміг багатьом киянам, і до 1770-х років це була єдина приватна аптека в місті. Ба більше, у серпні 1767-го в її приміщенні провели перше богослужіння. Зять засновника аптеки, Ґеорґ Бунґе, був дуже набожною людиною і перетворив будівлю з таблетками та мазями у центр німецької євангелічної громади. Проте двері аптеки були відкриті для всіх. Тут можна було придбати товари на будь-який смак та гаманець, наприклад, дороге мило з оливкової олії, або його дешевий аналог із собачого жиру. У 1988 році, після восьмирічної реставрації, тут відкрився музей. Але у аптеці до цього часу можна придбати мазі, виготовлені за старовинними рецептами. Також у музеї зберігається аптечна книга, датована 1834-м роком, в якій вказані назви ліків, рецептура і навіть тогочасні ціни.

Подбавши про тіло, варто подбати й про душу (але це дещо пізніше), спочатку розум. Отож, прямо за курсом  мозковий центр студентства Києво-Могилянська академія. З 2007-го року тут запроваджено українсько-німецьку освітню про-граму „Німецькі та Європейські студії“, яку спільно з Могилянкою розробив німецький університет ім. Фрідріха Шиллера у місті Єна.

Дорогою до Поштової площі, на вас чекає пам'ятник першому київському електричному трамваю, який встановили у 1992-му році на честь 100-річчя його запуску. Це відбулося завдяки німецькому повелителю стихій Аманду Єгоровичу Струве. Життя пана Струве було досить плідним. Кияни завдячують інженерові водою у кранах на Хрещатику. Адже саме він займався прокладанням першого міського водопроводу у місті. 

Наступна зупинка дзвіниця Софіївського собору. Це справа рук німецького за походженням архітектора Готфріда Йоганна Шеделя. Саме його запросив тогочасний київський митрополит Рафаїл Заборовський для реконструкції дзвіниці й будинку митрополита, яких спіткала непроста доля: вони спочатку згоріли, а потім постраждали від землетрусу. 

Далі наш маршрут проходить центром: повз фонтани на Золотих воротах, які у кінці 19 ст. створив відомий німецький архітектор Олександр Шіле. Спочатку фонтани мали виключно практичний характер, оскільки були призначені для поліпшення водопостачання в місті. Пізніше вони також використовувалися для напування коней. Сьогодні з них вже ніхто не п'є, оскільки фонтани визнали пам'ятниками садово-паркового мистецтва. 

Неподалік від фонтанів на вулиці Ярославів Вал, 3 розташовується будинок барона Штайнгеля. Балтійський німець Максим (Магнус) Штайнгель, за сьогоднішніми мірками, яскравий приклад успішного бізнесмена. Він вкладав гроші в різноманітні підприємства в Києві, цукрові заводи, був головою правління Київського земельного банку. Саме на цьому місці знаходилася його винна лавка, де прода-вався товар власного виробництва, з винограду,  вирощеного в маєтку Штайнгеля, поблизу Туапсе. Сьогодні у будівлі в стилі пізнього класицизму розташована резиденція посла Індії.

На наступній локації ви зможете ближче познайомитися з паном Сергієм Вітте, німцем за походженням, за ініціативою якого всього за рік побудували Управління Південно-Західної залізниці. Ну і звісно, всі дороги, хоч піші, хоч транспортні, принаймні німецьким Києвом, ведуть до… Посольства, в будівлі якого поєднується стара і нова історія. Справа біля входу вам одразу впаде в око фрагмент Берлінського муру. Того самого муру, який розділяв східну та західну Німеччину. Його доправили до Києва із Потсдамської площі на честь 20-річчя падіння Берлінської стіни. Всередині будівлі знаходиться критий склом атріум, у центрі якого росте дерево. Це своєрідний символ продовження життя та його нерозривного зв'язку із минулим. Посольство займається реалізацією проєктів у сферах політики, економіки, культури та суспільного життя. Особлива увага приділяється співпраці та інтеграції німецької культури в Україні та українських ініціатив у Німеччині. Сьогодні в Україні проживає близько 30 000 людей, які вважають себе етнічними німцями. 

Пам’ятаєте фонтан Шіле, куди на водопій колись приводили коней? Так от, ці конячки цілком реально могли зватися Рогнеда, Кармен чи Брунгільда. Чому? Тому що Київ фанатів від німецького генія Ріхарда Вагнера! Вперше музика німецького композитора пролунала на сцені Київської опери нашої наступної локації ще за життя митця. Його опера „Тристан та Ізольда“ продовжує до цього часу збирати аншлаги. Будівля оновленого оперного театру була зведена за проєктом архітектора німецького походження Віктора Шрьотера у 1898-1901 роках. Для цього було виконано понад 250 малюнків та креслень! 

Учасники київської команди довго сперечалися, де можна в Києві знайти найбільше німців. Думки розділилися, адже з посольством за цей статус цілком може позмагатися Університет Шевченка. Першим „опікуном“ Київського навчального округу був Георг фон Брадке. Саме під його пильним наглядом та за його згодою Кременецький ліцей переїхав до Києва, де відкрився університет. На початках, після заснування ВИШу, через брак викладачів тут підпрацьовували парафіяни Лютеранської церкви. Також університет очолювали три ректори німецького походження.

Втомилися від інформації й зголодніли? Тоді вам в „Натюрліх“ гастрономічну локацію на нашій квізовій мапі. Важко сказати, скільки у цій кнайпі було випито пива і замовлено ковбас, шніцелів, брецелів і рульок. Одне відомо достеменно, якщо мрієте завітати на Октоберфест, а Баварія далеко, тоді вам сюди! У „Натюрліху“ щороку проходить свято пива і брецелів зі спеціальним меню та прикрасами. А якщо, окрім пива і німецьких наїдків, вас цікавить футбол, тоді тут просто подвійне бінго. У залах закладу висять телевізори, на яких транслюють різноманітні матчі. Також стіни пабу прикрашає численна футбольна атрибутика, залишена фанами зі всього світу.

Підкріпившись, можна подумати й про їжу духовну. Наш остання локація – це місце, де неможливо не помітити німецькі сліди. Навіть вулиця має назву Лютеранська. Тут можна знайти колишню євангелічну лікарню, збудовану на початку 20 ст. на гроші, зібрані німецькою громадою. Збереглися й інші будівлі, спроєктовані відомими німецькими архітекторами. Заглянемо й в кірху святої Катерини. До цього часу тут зберігається орган, який придбали завдяки київському купцю Генріху Кельну. До речі, інструмент зовсім випадково також виготовили у Кельні )))

Всі запитання та детальна інформація до маршруту, як і сам маршрут, ви зможете знайти у мобільному додатку WalQlike. Качайте та вивчайте українську столицю під іншим ракурсом!

 

Back
Illustration: Kateryna Dorokhova
Foto: Rostyslav Tschomko
Illustration: Kateryna Dorokhova
Illustration: Kateryna Dorokhova
Foto: Rostyslav Tschomko
Foto: Rostyslav Tschomko
Illustration: Kateryna Dorokhova
Foto: Rostyslav Tschomko
Foto: Rostyslav Tschomko
Illustration: Kateryna Dorokhova
Foto: Rostyslav Tschomko
Foto: Rostyslav Tschomko
Foto: Rostyslav Tschomko