Пам'ятка велотуриста

Created by Afina Khadzhynova |

Багато хто чув історії про людей, які на велосипедах подорожують планетою. Такі мандрівники надихають та мотивують одразу стрибнути на ровер та поїхати світ за очі. І саме це сталося зі мною після того, як я дізналась про проєкт „Pasta-Gorillas‟ та їхні веломандри. Попри страх та сумніви я вирішила тренуватися щодня, щоб самотужки вирушити у чотириденну подорож гористими стежками Шварцвальда. Після сотень кілометрів різноманітних велотурів хочу поділитися своїм досвідом.

Маршрут

Сплануйте свій маршрут заздалегідь і запам'ятайте його головні пункти, оскільки інтернет та навігація працюють далеко не усюди. Впродовж подорожі мій улюблений додаток Komoot App також часто не знаходив GPS. Окрім того, важливо знати наперед про важкість та висоту маршруту, а також стан доріг, щоб уникнути критичних ділянок.

Моя порада: придбайте зручний тримач для мобільного телефону, щоб завжди бачити карту перед очима.

Одяг

Неважливо — одноденним буде ваш тур чи багатоденним — правильним одягом не варто нехтувати. Чим більше кілометрів, тим комфортніше має бути. Спочатку я думала, що достатньо мати звичайний спортивний костюм. Аж поки я не спробувала модульний одяг для велоспорту: штани з товстою підкладкою, джерсі з кишенями, обов’язковий шолом, рукавички, окуляри, водовідштовхувальна та повітропроникна куртка.

Обладнання

У багатоденному турі потрібно мати більше, ніж пляшку з водою, тому я придбала легкі та міцні велосумки: дві прикріпила позаду, одну — безпосередньо під сидінням та ще одну — спереду. Сумки мають бути достатньо місткими для одягу, дощовика, купальника, зарядних пристроїв, змінного взуття та інших дрібниць. Загалом, треба рахувати кожен кілограм: велосипедист має бути спроможним підняти свій велосипед з багажем і їхати в гору. Саме це сталося зі мною одного разу у Шварцвальді: нахил був занадто крутим, а мій велосипед — занадто важким. Тож я просто крутила педалі на місці. У такій ситуації допомагає їхати „зигзагом“ і таким чином зменшувати кут нахилу.

Не варто недооцінювати ліхтарики: вони повинні бути спереду та ззаду на випадок поганої видимості. Крім того, варто мати багатофункціональний велосипедний „мультитул“, помпу, 1-2 запасні велосипедні шини та трохи мастила — веломайстерень у лісі не знайдеш.

Наприкінці хочу додати, що кожна моя велоподорож була казковою, заспокоювала мої думки та водночас дарувала незабутні враження, зустрічі з іншими велосипедистами, дику мальовничу природу з її звуками та барвами, а також розширення власних фізичних та психологічних кордонів. Варто вчитися відпускати і проводити час у своєму світі думок, почуттів, мрій, спогадів та досвіду. А моя наступна мета — самотужки перетнути Альпи з наметом. Подивимось, чи й цього разу мені вистачить сміливості для першого кілометру...

Back