Стара Буссана — місто поза часом та простором

Created by Roman Hultso |

Італійська рів’єра славиться найкращими в Італії пляжами, які простягнулися від Генуї вереницею затишних містечок – Савона, Альбенга, Імперія – аж до фестивального Санремо й далі на захід. Минаючи дороге серцю (й гаманцю) кожного туриста Монако, Лігурійське узбережжя плавно переходить у славетний Лазурний Берег, з якого ваблять аристократичною атмосферою Ніцца та Канни.

Є в Лігурії й цілком особливі, нетуристичні місця, які разюче відрізняються від того, що зазвичай бачить пересічний турист, подорожуючи автівкою цією частиною трансіталійської магістралі. Одним із них є Буссана Веккія (в перекладі з італійської – Стара Буссана) — місто-привид, розташоване над околицями Санремо, в провінції Імперія. 1887-го року воно було зруйновано землетрусом, а з 60-х років минулого століття перетворилося на поселення вільних митців і стало притулком для художників-гіппі з усієї Європи. В жодному іншому місті мені не зустрічалася така концентрація вільного мистецтва та творчості, як в Старій Буссані.

Перше, що відчуваєш, коли потрапляєш в довгі тіні будинків Буссани, це тиша. Тут не ганяють на оглушливо тріскучих моторолерах, як в Санремо. Не зриваються з місця на світлофорах спорткари, як в Монако. Тут немає людської метушні, як в Генуї. Навіть велосипедів немає. Їм просто немає як тут їздити — вулички та провулки надто вузькі, а бруківка, якою вони вимощені надто нерівна. На додачу стрімкі підйоми та спуски роблять з цілого містечка суцільну пішохідну зону — безпечну, екологічно чисту та корисну для здоров’я.

Не маючи достатньо простору, деревця та зелень тут дивовижним чином викручуються з малих та великих вазонів або пробиваються прямо з кам’яних парканів та стін будинків. Місцеві мешканці (які, нагадую, в більшості своїй — митці в першому або другому поколіннях) пораються у своїх галереях-крамничках, збираються на каву навколо виносних столиків біля тих же крамничок, або просто відпочивають, мружачи очі в тіні зелено-кам’янистих стін затишних подвір’ячок.

На кожному кроці натрапляєш на мистецькі крамнички з різноманітним крамом. Вони, власне, і складають майже увесь міський il commercio. Ще є кілька ресторанчиків, де можна випити кави або поїсти піци, один театр та навіть джаз-клуб, який відчиняється лише раз на тиждень — щочетверга увечері. Створені старобуссанськими майстрами художні вироби є справжньою знахідкою для всіх, хто полює за автентичним handmade. Більшість витворів навіть забороняється фотографувати, аби зберегти їхню неповторність. І тут є до кольору до вибору — полотняні наплічники з чудернацькими візерунками, шкіряні сумки з філігранним ручним тисненням, зроблені зі старого металевого начиння химерні декорації, художня кераміка, розписи на дереві, живопис на полотнах, бронзові статуетки, полотняний одяг та прикраси на будь-який смак. Від усього віє любов’ю до вільного мистецтва.

Найбільше враження на нас справили свічки ручної роботи з крамнички, розташованої в будиночку на площі La Piazzetta, неподалік від руїн каплиці di San Giovanni Battista. До майстерні-студії можна потрапити через побілену вапном арку, в якій немає де розминутися двом людям. Якщо зазирнути крізь вітрину, приміщення здається зовсім крихітним, але коли потрапляєш всередину, опиняєшся у прохолоді химерного багаторівневого лабіринту сліпуче білих, яскраво освітлених стін із картинами, плакатами, листівками й прикрасами. Ми надовго “залипли” на полицях зі свічками всеможливих кольорів, розмірів та форм. Незважаючи на їх неймовірну кількість, серед них неможливо було знайти дві однакові, або бодай подібні. Було дуже шкода чути, що більше нікому виготовляти такі по-справжньому красиві речі. 

Завдяки Гугл-мапам ви можете у будь-який час здійснити невеличку віртуальну прогулянку Старою Буссаною , щоб надихнутися на майбутню подорож до цього міста. Плануючи відвідини, обов’язково дізнайтеся, коли відчинений буссанський джаз-клуб. Цього разу, через спонтанність наших планів, ми не потрапили до нього. Однак я плекаю надію ще раз приїхати сюди і неодмінно послухати живу музику – під зварену з джазових нот каву, в місті, стіни якого огортають теплом всіх закоханих у вільне мистецтво людей.

P.S.

На сайті Change.org дотепер проводиться кампанія зі збору підписів під петицією “Зберегти Стару Буссану”. Її мета — не допустити передачу міста під адміністративне керування міста Санремо та не дозволити місцевій владі виселити мешканців міста:

Впродовж останніх 60-ти років мешканці Старої Буссани зберегли та відбудували зруйноване у 1887 році поселення.

Нам, митцям та ремісникам, які живуть та працюють в Старій Буссані, вдалося перетворити це місце на неповторну оазу творчості.

Проте кілька тижнів тому Італійський департамент державної власності (Demanio) надіслав усім мешканцям акти розпорядження майном на десятки тисяч євро, називаючи нас “окупантами”, замість визнання наших зусиль з відновлення міста та збереження у ньому життя.

З 2018 року департамент держвласності планує передати Стару Буссану під повне підпорядкування місту Санремо.

Ваші підписи допоможуть нам, повноправним мешканцям та хоронителям міста, у перемовинах із містом Санремо про подальшу долю Старої Буссани.

Жодне рішення не може бути прийняте без участі мешканців міста!

Back
Стара Буссана якою вона насправді є. Художник невідомий.
Bussana vecchia
Крамниця декоративних свічок Studio W+J.
Крамниця декоративних свічок Studio W+J.
Вулички Старої Буссани.