Тисяча і одна ніч в Узбекистані

Created by Olga Potsiluiko |

Узбекистан — це земля, де люди кладуть руку на серце, коли говорять "дякую". Це країна, де багато людей фотографувалися з нами і випромінювали радість від зустрічі. Це країна, де дуже комфортно всім, незважаючи на зовсім іншу культуру.

“Ой да, Галя і Султан, Україна і Узбекистан” - цими словами здивував мене дядько моєї подруги, відомий бухарський архітектор Зоіршо Клічев, дізнавшись, що я з України. Сидячи за святково вбраним столом на честь приїзду нашої подорожньої групи, він заспівав досить відому в цих краях пісню і запитав, чи знаю її я. Я чесно призналась, що вперше чую. Саме тут, за столом з родиною моєї подруги Лоли, я відчула, що таке щира узбецька гостинність і орієнтальна казка, але про все по порядку.

Легендарний завойовник Олександр Македонський, венеціанський торговець Марко Поло, визначний німецький поет і мислитель Йоганн Вольфганг фон Гьоте прославляли і захоплювалися культурою, красою і звичаями цієї східної країни. Тому я дуже зраділа, коли моя давня подруга Лола запросила мене та ще вісьмох друзів відвідати свою східну батьківщину в квітні цього року. Для нас: однієї українки, двох іспанців та п”яти німців - людей, які все своє життя не мали жодних точок зіткнення зі східною культурою, відкрився зовсім інший світ. Ми шукали сліди Шовкового Шляху, але знайшли набагато більше.

Великий Шовковий Шлях

Коли ти стоїш на великому Базарі в Самарканді або Бухарі, то здається, що ти знаходишся в минулому сторіччі. Ти уявляєш каравани, які йдуть з Арабії, Персії та Середземномор”я, чуєш легку національну музику і відчуваєш запах східних прянощів і спецій. Ти в центральній Азії, ти в центрі цього світу! Великий Шовковий Шлях є, мабуть, одним з найзнаменитіших торгових маршрутів світу. Він проходив через древні узбецькі міста Хіва, Бухара, Самарканд і Ташкент, з'єднавши Азію з Європою. Найціннішим товаром був шовк, що відображається в назві шляху. Крім шовку торговці переправляли верблюдами бавовну, золото, срібло і, звичайно, спеції. Впродовж століть цей торговий шлях був світовим перехрестям, де перетиналися і релігія, і економіка, і культура Сходу і Заходу. Це стало визначальним у плануванні маршруту поїздки — ми відправилися вздовж Шовкового Шляху, щоб побачити, зрозуміти і закохатися в Ташкент, Самарканд, Бухару та Хіву.

Сила фарб

Найперше, що впадає в очі, коли приземляєшся в Узбекистані, це багатство кольорів. Різнокольорові подушки, національні орнаменти, яскраві традиційні костюми, барвисті перські килими, які, як тут кажуть, вміють літати, нас просто зачарували. Узбецькі жінки носять пишнобарвні сукні до самої підлоги. Тут подейкують, що яскраві візерунки та блискучі елементи одягу відганяють нечисту силу. Певно, узбецькі жінки свято вірять в силу кольорів, проте, чоловіки, як видно з їхнього однотонного вбрання, не потребують додаткового захисту від зла.

Однакові авто

Сила фарб діє скрізь в Узбекистані, за винятком узбецьких авто. В Німеччині, особливо в Штутгарті, можна побачити на вулицях різні автомобілі. В Узбекистані, навпаки, проїжджають в більшості випадків білі автомобілі однієї марки. Водій таксі пояснив, що через спекотну погоду в Узбекистані люди змушені обирати світлі машини, щоб запобігти перегріву. А згодом додав, що й податки на білі автомобілі значно нижчі, ніж на різнокольорові.

Сто відтінків блакитного

Незалежно від того, де проходив наш маршрут - в Самарканді, Бухарі чи в Хіві — у нас виникало враження, що саме тут була написана книга “Тисяча і одна ніч”. Кількість розкішних мечетей, ошатних палаців та східних споруд вражає нас, європейців, незвичних до такої східної розкоші. Цікаво те, що більшість споруд має саме блакитні елементи. Нам розказали, що синя фарба є найстарішою фарбою світу. Ще в Древньому Єгипті блакитний вважався божественним кольором, який має властивість оживляти. І дійсно, в Узбекистані ми бачили всі відтінки синього і блакитного в мерехтінні старовинних навчальних комплексів медрессе, в небесноблакитній мозаїці некрополісів та в орнаментах кольору індіго. Кому подобається цей колір, як і мені, буде вражений архітектурою площі Регістан та некрополісу Шахі Зінда в Самарканді. Це місто захоплює своєю архітектурою і по праву занесене до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Звичайно, в Узбекистані можна побачити і пострадянські будови, як наприклад, в Ташкенті. Але це також частина історії цієї славетної країни.

Узбецькі страви

На базарі б'ється серце міста: жінки в довгих сукнях продають східні солодощі, чоловіки в традиційних узбецьких тюбітейках пропонують нам спробувати горіхи, зернята абрикос і, взагалі, все, що є на прилавках. Літають численні зграї птахів, бігають невгамовні діти, словом, життя вирує саме на базарах. Тут можна купити все: від маленьких піал для чаю до різних видів рису. Незважаючи на те, що в Узбекистані дуже багато м'ясних страв, вегетаріанці теж зможуть знайти щось для себе, варто лише чемно запитати. Найвідоміші узбецькі страви - це плов, лагман (страва з локшиною), шашлик, самас (щось середнє між пиріжками і чебуреками), манти. Щодо напоїв, то тут панує культ чаю. Ми, європейці, йдемо зазвичай в кафе за кавою, а узбеки ходять в чайхану насолоджуватися чаєм.

Люди з величезним серцем

"Чим я можу вам допомогти, сестро?" - почула я вперше на базарі. « Прошу?» - здивувалася я, вважаючи, що це питання не до мене. Тоді дружній продавець повідомив, що в узбецькій мові є особливо поважна форма звертання “брате” і “сестро”. Всі люди є брат або сестра один одному, через це тут до кожного ставляться з особливою повагою. Навіть, брат Лоли Оріф вживає ввічливе “Ви”, коли розмовляє зі старшою всього на декілька років сестрою.

Узбекистан відомий своєю гостинністю та відкритістю. Тут майже немає злочинів, і гостям з інших країн завжди раді. Наша туристична група особливо відчула узбецьку гостинність, коли Лола запросила нас на традиційне мусульманське весілля своєї подруги дитинства. А ще Лолина родина зустріла нас надзвичайно пишно накритим столом. Це в узбецького народу в крові - для своїх гостей вони завжди готують найкраще. Комунікація за столом проходила різними мовами: і російською, і французькою і англійською. Родина Лоли потурбувалася про нас, щоб ми відчували себе комфортно, впевнено і радісно в їхньому рідному місті Бухарі.

Коли ми відвідали колишню школу Лоли, нас тепло прийняли. Ми розраховували на невелику бесіду з учнями німецькою мовою, адже тут її викладають. Школярі не тільки спілкувалися з нами німецькою, але й підготували на нашу честь невеликий концерт. Вони читали вірші Фрідріха Шиллера та Йоганна Вольфганга фон Гете напам”ять.

Ми шукали сліди Шовкового шляху і знайшли набагато більше. Ми зустріли неймовірних людей, які поважають всіх навколо себе і раді допомогти. Узбекистан — це земля, де люди кладуть руку на серце, коли говорять "дякую". Це країна, де багато людей фотографувалися з нами і випромінювали радість від зустрічі. Це країна, де дуже комфортно всім, незважаючи на зовсім іншу культуру.

Перш ніж повернутися назад, ми щиро подякували всім за прекрасні враження. Наші нові узбецькі знайомі запросили нас ще й восени, щоб насолодитись цвітом бавовни і смаком знаменитої узбецької дині. Тому осінь 2020 року виділена червоним у моєму календарі. Напевне, тоді я візьму реванш в Зоіршо Клічева і заспіваю вже йому пісню про Україну та Узбекистан.

Деталі подорожі та ключові факти:

Якщо я вас переконала в унікальності Узбекистану, ось деякі важливі відомості.
Кращий час подорожі: квітень - червень, вересень - листопад
Найкраща тривалість подорожі: 2 тижні або більше
Віза: 30 днів безвізовий в'їзд для громадян Німеччини та України
Гроші та валюта: узбецька валюта називається сум.100 € = близько 968 806,97 сум. Хто міняє гроші в Узбекистані, отримає величезну кількість купюр. Тому візьміть з собою пару гумових резинок або дуже великий гаманець.
Релігія: іслам є релігією більшості населення в Узбекистані.
Мови: офіційна мова - узбецька. Також деякі групи населення розуміють російську, таджицьку, перську і частково турецьку або англійську

Словник подорожей: 

Привіт - Салом
До побачення - Хайр
Так - Ха
Ні - йо
Спасибі - Рахмат

Back