Український Берлін: місто перетину історії та сьогодення

Created by Celina Isenbart |

Цей маршрут дає можливість у доступній формі заглибитися в німецько-українські відносини, історію та культуру, дізнатися купу цікавинок, пов'язаних із "українським" Берліном. Попереду 12 локацій, які розкажуть про минуле і сучасне, перенесуть у часи Лесі Українки та Володимира Винниченка, а потім - у сучасний бар "Медуза", познайомлять з науковим життям початку 20-го століття і новими театральними постановками сьогодення.

Ніколи б не подумала, що Берлін має так багато зв’язків з Україною. Я - німкеня, яка досліджує “український” Берлін: будівлі, вулиці, повз які проходила безліч разів. Я - людина, яка цікавиться Україною, німецько-українськими відносинами і вчить українську (але це вже інша історія :)). Влітку я долучилася до берлінської команди “Іншого ракурсу” - до проєкту, який, можливо, допоможе німцям відкрити Україну, дізнатися більше про німецько-українську історію, культуру, дипломатію, а я спробую розказати про маршрут, який на вас чекає.  

Маршрут берлінської команди складається з 12 локацій, і в кінцевому підсумку представляє захопливу суміш як історичних, так і сучасних місць. Він починається з кінотеатру «Арсенал» на Потсдамській площі, названому на честь німого фільму «Арсенал» українського режисера Олександра Довженка, який тимчасово проживав у Берліні. Учасниці берлінської команди “Іншого ракурсу” не лише маршрут розробили, а навіть й сам фільм разом переглянули. «Я багато чула про цю відому українську стрічку, але не очікувала, що німе кіно може бути таким привабливим. Рекомендую всім не лише подивитися фільм, а й почитати про біографію  Довженка», – розповідає учасниця Жанна, яка майже щодня ходить повз кінотеатр на роботу.

Продовжуємо досліджувати український Берлін. Рухаємося у напрямку Тіргартену (нім. Tiergarten - парк у центрі Берліна), де знаходиться меморіал сінті та рома, вбитих за часи націонал-соціалізму. Тут можна побачити 69 кам’яних плит, які символізують зламане життя, створених для вшанування місць вбивств сотень тисяч сінті та ромів під час нацистської епохи. Три з цих каменів носять назви українських міст: Чернігів, Керч та Сімферополь.

Залишаючи Тіргартен позаду, перетинаємо урядовий район Берліна і зупиняємося у Шпребогенпарку (Spreebogenpark), де у 2019 році з нагоди 100-річчя німецько-українських дипломатичних відносин була встановлена меморіальна дошка першому посольству України в Німеччині, яке у свій час продав Радянський Союз. 

Неподалік від парку знаходиться наша наступна зупинка - кафе “Tucano Coffee”, в якому діє український буккросинг. Принцип простий: ви можете брати книги, якщо повернете їх після прочитання, а ще краще -  принесете власні книги для обміну.  

Звичайно, наш маршрут не оминув й нинішнє українське посольство, яке в 1999 році було перенесено сюди з Бонна. Його основними завданнями є представництво інтересів України, сприяння розвитку німецько-українських відносин та захист прав громадян України, які проживають у Німеччині.

Якщо пройти трохи далі по вулиці, потрапимо до штаб-квартири „Zentrum Liberale Moderne“, один з фокусних проєктів якого називається «Розуміти Україну». Ініціативу заснували  у 2017 році. Основна ідея - за допомогою заходів та публічних обговорень людям зі всієї Німеччині глибше познайомитися з Україною. 

Наступна зупинка маршруту – меморіальна дошка, присвячена Лесі Українці. Будівля, перед якою ми знаходимося, колись була приватною клінікою німецького хірурга Ернста фон Бергмана, де лікувалася та творила відома поетеса.

Щоб дістатися наступної локації, перетинаємо Музейний острів. «Наш маршрут веде повз багато визначних пам’яток Берліна, і це чудовий спосіб познайомитися з містом. Проте наше знайомство відбувається з особливого - українського - ракурсу. Ми спостерігаємо, які сліди залишила в місті спільна німецько-українська історія. Загалом, мова йде  про фіналізацію європейського історичного наративу, до якого ми додали “пазл”, який зробив німецько-українську історію видимою. Хто знає, як це змінить наше бачення в майбутньому?» - розмірковує менторка берлінської команди Олександра. 

За Музейним островом розташований театр імені Максима Горького, який пов’язаний з творчістю українського діджея Юрія Гуржи. Разом із Мариною Френк Гуржи досліджував питання «Ким був Степан Бандера?». Прем’єра «результатів досліджень» відбулася в Театрі імені Горького у формі «хіп-хопери» «Бандера - міфи реальності» у 2017 році.

Неподалік від театру на початку 20 ст. діяв Український науковий інститут. Він поширював інформацію про Україну та її культуру серед німецьких учених. Інститут також підтримував українських студентів та науковців у Німеччині. У 1945 році інститут припинив своє існування. Наразі тут знаходиться Центральна Державна бібліотека Берліна.

Театр “Фольксбюне” також пов’язаний з Україною. Тут працював відомий письменник Володимир Винниченко, п’єси якого стали популярними у Веймарській республіці. Одним із найпопулярніших творів стала п’єса «Брехня». 

Наш маршрут українським Берліном закінчується біля меморіальної дошки на честь Чорнобильської катастрофи. Її встановили в Берліні, оскільки саме тут були створені численні організації, які займаються екологічними проблемами. Звідси, бонусом, можна проїхати  на метро до Кройцберга і завітати до бару Space Meduza. Його заснували українські художники, щоб надати берлінським та, звичайно, українським митцям майданчик для виступів.

Учасниця берлінської команди Діана підсумовує: «Мені було надзвичайно цікаво стежити за історіями українських талантів у Берліні. Переконана, що маршрут, наповнений такою багатою історико-культурною складовою, принесе радість кожному».

Всі запитання та детальна інформація до маршруту, як і сам маршрут, ви зможете знайти у мобільному додатку WalQlike. Качайте та вивчайте німецьку столицю під іншим ракурсом!

Back
Illustration: Kateryna Dorokhova
Illustration: Kateryna Dorokhova
Foto: Celina Isenbart
Illustration: Kateryna Dorokhova
Illustration: Kateryna Dorokhova
Fotos: Volodymyr Kutsenko
Foto: Celina Isenbart
Fotos: Volodymyr Kutsenko
Illustration: Kateryna Dorokhova
Illustration: Kateryna Dorokhova
Foto: Celina Isenbart
Fotos: Volodymyr Kutsenko
Fotos: Volodymyr Kutsenko