Життя в коронованій Європі

Created by Taisiia Nakonechna |

До кінця пандемії ще далеко, але Європа потроху оговтується від весняної битви з вірусом та звикає до «нового нормального» життя. Як це виглядає зсередини, ми запитали українців з різних європейських країн.

Оксана Сеничак, власниця крамниці українського декору «ObjЄkty»
Instagram - @objecty
Антверпен, Бельгія

Під час локдауну ми всією сім’єю опинилися разом в хаті (я, мій чоловік і троє дітей, з яких двоє вже дорослі). Ми цей час легко пройшли, кожен старався бути дуже зайнятим, в дітей ще було навчання в онлайн форматі. Був час на спорт, фільми, книжки. Хата не мала, тому кожен знаходив своє місце. Після зняття суворих карантинних обмежень стараємося дотримуватися правил «нового нормального» світу. Особисто мене далі не особливо тягне до магазинів чи ресторанів, хоч і доводиться інколи вибиратись. Дітям нові умови сприймати важче – все ж таки друзів і активного життя їм бракує. На щастя, всі вони у нас достатньо відповідальні. Тож терпеливо чекаємо на старі часи до пандемії.

Ярина Лінинська, лікарка
Instagram - @dr_linynska
Лондон, Велика Британія

Британія повністю не виходила з локдауну. Правила і відчуття неповної свободи, пов’язані з ним, значно вплинули на людей і стали причиною ґрунтовних змін усталених правил і звичок:

1. Соціальна дистанція – хоч-не-хоч, а в голові постійно відмірюєш два метри і обходиш перехожих чи колег.

2. Без маски нікуди – панічно і співчутливо дивишся на відчайдухів без масок.

3. Планування наше все. Якщо раніше ми могли гуляти Лондоном і спонтанно забігти кудись, то тепер плануємо вечерю за тиждень.

4. З початку серпня більше почали виходити to eat out – влада заохотила 50% знижкою на чек у ресторані.

5. Тільки коли вириваєшся у відпустку, розумієш, наскільки депресивними стали будні.

6. На роботі оцінюєш кожного як потенційного носія вірусу і нічого не можеш з цим вдіяти, крім як тугіше зав’язати маску.

Давно не вірю, що життя після пандемії буде таким як раніше – адже офісний планктон засів на рік удома, придбав домашні кавомашини, килимки для йоги і підставки під ноутбуки.

 

Килина Курочка, голова служби комунікації Паризької єпархії УГКЦ
Париж, Франція

Локдаун дуже вплинув на повсякденне життя у Франції. Зняття обмежень відновило певні свободи й, цiлком усвідомивши цінність живого спілкування, французи використовують послаблення правил на повну. З іншого боку, з’явилися нові поведінкові звички, які, думаю, не зникнуть, навіть після знайдення вакцини та завершення пандемії. Наприклад, раніше для французів традиційним привітанням був поцілунок в обидві щоки. Сумніваюся, що це невдовзі відновиться. Не зникне і бажання тримати дистанцію. І, звісно, не можна вважати карантин завершеним. Ми носимо маски в приміщенні й на вулицях, час роботи ресторанів обмежений. Правила змінюються разом із кількістю виявлених випадків. Та на відміну від перших тижнів локдауну до теперішньої зміни правил усі вже мали час звикнути.

 

Ліна Остапчук, менеджерка по роботі з міжнародними асоціаціями в Luxemburg Convention Bureau
Люксембург

В Люксембурзі багато змінилось після локдауну. Ми ще досі два дні на тиждень працюємо з дому – в офісі одночасно може перебувати не більше чотирьох осіб, тож чергуємося з колегами. Маски стали неодмінним атрибутом. Ніхто не зайде в магазин, автобус чи будь-яке громадське місце без маски. Я нікого не бачила без маски – всі відповідально ставляться до рекомендацій. Дозвілля також змінилось. Столики в закладах краще бронювати наперед через обмеження кількості відвідувачів. Так само і з квитками у кіно чи театр – їх тепер продають вдвічі менше. Я влітку планувала поїхати в Україну, але через невизначеність із закриттям кордонів відклала подорож на кінець року.

 

Оксана Лозинська, письменниця, викладачка з міжнародних комунікацій, коуч і менторка
Instagram @oksanalozynskapage
Гронінген, Нідерланди

Життя після локдауну змінилося на краще. З одного боку, багатьом довелось переоцінити прості речі, що сприймалися як належне. З іншого, локдаун змусив замислитися, наскільки моя робота чи позиція стабільна, як на неї можуть вплинути різні катаклізми. Для найбільш свідомих зараз є шанс скоригувати власну справу, зробити її мобільною (у всіх розуміннях), стійкою до зовніш-ніх впливів і увідповіднити її до власних конкурентних переваг на ринку праці. Хто я, чого прагну, чим хочу займатися, в чому мої переваги, як це транслювати світові – питання, на які зараз найдоцільніше дати відповідь, щоб свідомо рухатися далі у правильному напрямку.

 

Оксана Водотика, архітекторка 
Відень, Австрія

Час в ізоляції став позитивним перезавантаженням родинних стосунків і дозволив під іншим кутом зору поглянути на баланс роботи й особистого. Для багатьох це стало доброю нагодою емоційно зблизитись у подружжі та з дітьми. Щоправда, родинам з малими дітками та молодшими школярами довелося проявити неабияку творчість, аби заповнити чимось змістовним і пізнавальним життєвий простір, який утворився за відсутності навчання у садочках та школах. Для батьків старших школярів онлайн навчання теж стало викликом, хоч на якість освіти не надто вплинуло. Для батьків перехід до домашнього офісу вивільнив багато часу, що раніше марнувався на дорогу, „відбування“ робочих годин, довші „фізичні“ наради та переговори. Багато хто повернувся до своїх захоплень, ґрунтовно взявся за спорт і здоровий спосіб життя. Влітку м'якші умови карантину спонукали до мандрівок Австрією та до відкриття неймовірно цікавих куточків країни. Завдяки самосвідомості австрійського суспільства та високому рівню довіри до влади тут довго вдавалося стримувати показники захворюваності. Зараз, через повернення до праці й навчання у відносно звичному режимі, кількість хворих росте, і заходи безпеки посилюються. Та більшість вже призвичаїлась до нового „карантинного“ формату життя і гнучко та менш стресово реагує на зміни.

 

Оксана Мількевич, блогерка, письменниця
Instagram @oksana_milkevych
Бухарест, Румунія

Життя після карантину в Бухаресті відчутно змінилося. З‘явилося відчуття відчуження між людьми через обмеження контактів. Стала помітною агресія на дорозі та в щоденному спілкуванні: люди стали більш нетерплячими одне до одного. На зміну страхові перед вірусом прийшла апатія. Люди просто хочуть працювати й соціалізуватися – у масках чи щитках — але ніхто не хоче сидіти вдома. Виник новий етикет. Як тільки ти почуваєшся хоч трішки погано, максимально скасовуєш всі зустрічі, й люди дякують тобі за це. Вартість деяких послуг (наприклад, перукарських) значно зросла через ризик зараження ковідом. В особистих стосунках теж багато напруги. Серед моїх знайомих є випадки розлучень або розмови про його можливість.

 

Ірина Вікирчак, менеджерка культури, помічниця Нобелівської лауреатки Ольги Токарчук
Instagram ― @rina_vi
Вроцлав, Польща

Певно, як і всюди, час локдауну у Польщі виглядав досить постапокаліптично. Найгіршим був період, коли закрили парки, набережні і усі рекреаційні зони. Абсолютно порожні вулиці, поодинокі автомобілі з гучномовцями, котрі попереджають про небезпеку вірусу і наказують залишатися вдома. Бррр. Втім, приватно багато людей відчули певне полегшення, хоча зізнаються про це виключно пошепки, бо соромно: насправді, уповільнення темпу, можливість просто побути вдома і нічого не робити чи працювати з дому стала для нас благом. Кілька останніх десятиліть світ так розігнався, що не можна було дозволити собі ні хвилини спокою, адже той, хто стоїть на місці, опиняється дуже швидко позаду. Зараз у Польщі знову пік кількості захворювань за добу, але перенесені з весни на осінь та планові масові заходи відбуваються. Щоправда, у гібридному форматі, і вже ніхто не нарікає на непевність, бо ми навчилися — після кількох місяців стримування від усього — бути більш-менш гнучкими, погоджуватися на компроміси.

Анатолій Лютюк, художник, засновник та керівник Центру Української Культури в Талліні, Естонія

Люди стали цінувати одне одного і дякувати.

Сам пан Анатолій, аби подякувати тим, завдяки кому суспільство витримало руйнівну навалу пандемії, створив серію подячних листівок. *(прим.автора)

Back
Oksana Senyczak
Yaryna Linynska
Kalyna Kurochka
Lina Ostapchuk
Oksana Lozynska
Oksana Milkevych
Iryna Vikyrchak
Anatoli Ljutjuk