Розкажи мені казку, або вільні школи – запорука вільного суспільства
За даними Асоціації вільних вальдорфських шкіл станом на травень 2020 року, у світі налічується 1214 вальдорфських шкіл. Найбільше їх у Німеччині (252), далі йдуть США (123) та Нідерланди (115). У 2014 році вальдорфська педагогіка набула статус офіційної освітньої програми в Україні, і вже в серпні 2015 року за ініціативою української художниці та вальдорфської вчительки Юлії Марушко була започаткована вальдорфська програма в її рідному Луцьку. У 2020-му році тут вже відкрився перший вальдорфський клас. А ми поспілкувалися з Юлією про те, як вона втілювала мрію свого життя.
Україна потребує більше вільних шкіл. Адже вільні школи ̶ запорука вільного суспільства.
Юлія народилася в Радянському Союзі, коли помер Брежнєв, в школу пішла при Горбачові, а закінчила — в незалежній Україні. „Я донька далекобійника і пам’ятаю дефіцит 90-х років з порожніми холодильниками. Таточко годував нашу з братом фантазію казками, мовляв, по дорозі зустрів зайчика, якому віддав усю їжу. Голос тата, який читає українські народні казки та казки народів світу досі лунає в моїй голові“ — ділиться своїми спогадами Марушко.
Вже з дитинства Юлія хотіла бути вчителькою, потім — журналісткою. Так і склалося, що з радіоведучої й авторки „Радіоказки“ Мишки-Марушки в Луцьку вона стала вальдорфською педагогинею. Саме з мрією заснувати вальдорфську школу в рідному Луцьку Юлія у далекому 2012-му полетіла на навчання у Німеччину. Паралельно почала вести рубрику в місцевій газеті „Слово Волині“, в щотижневих публікаціях та інтерв’ю якої вона розповідала про альтернативну освіту та її роль для дитини та країни. „У мене є мрія — писала Юлія — Вальдорфська школа в рідному Луцьку“. Згодом кожна бабуся в селі запитувала: „Коли вже буде тут така школа?“
Але революція і війна внесли корективи у плани художниці. Переломні події сучасної України — від Революції Гід- ності до окупації Криму і війни з Росією — Юлія записувала в мистецькі щоденники Марушки: „Солдати часу“, „Жінка і війна“, „Анастазис“. Хоча насправді вона хотіла малювати лише дітей. А 15 березня 2015 року на війні загинув Володимир Кочетко́в-Сука́ч — керівник волонтерського проєкту „Аеророзвідка“ з позивним „Чубака“ та ідейний засновник вальдорфської педагогіки в Києві. Смерть Володимира Кочеткова, який був батьком Юліної учениці, спонукнула Марушко до дій, а саме до розвитку вальдорфської освіти на Волині. „Я сконтактувалась з Оленою Кілльґе, вальдорфською вчителькою, яку знала з німецько-українських шкільних обмінів, та з журналісткою Іриною Кунинець, яка взялася за організацію семінару з українського боку.“
Лекторка Олена Кілльґе пригадує: „Я дуже добре пам‘ятаю цей момент. Після смерті Володі у мене був глибокий емоційний порив «воювати», але на тому фронті, де я щось можу рухати. Коли я себе запитала, що робити, що я можу протипоставити цій страшній руйнуючий силі, що я вмію, я зрозуміла, що вмію засновувати школи!“
І вже в серпні 2015-го в Луцьку пройшов перший вальдорфський семінар „Роль школи у соціумі
та педагогіка як мистецтво“. Це стало першою антропософською роботою у Луцьку, яка показала, що нинішній важкий для України час є саме тим моментом, коли важливо робити вчинки з високих ідеалів, з думками про все людство, і що час для альтернативної педагогіки настав (прим. авторки: антропософія — від грецького — мудрість людини — вчення, засноване Рудольфом Штайнером на початку 20-го століття, для розуміння природи, духу і розвитку людини. Антропософія лежить в основі вальдорфської педагогіки).
З цього потужного імпульсу й виникла Луцька вальдорфська ініціатива, яка у 2016 році вже увійшла в Асоціацію вальдорфських українських ініціатив. „Усе це — без державної підтримки, на ентузіазмі моїх друзів, вальдорфських вчителів з Німеччини і Швейцарії, які кожні канікули, протягом наступних років прилітали з семінарами в Луцьк, розворушуючи ентузіазм батьків, знаходячи підтримку небайдужих людей“ — розповідає Юлія.
Сьогодні вальдорфська педагогіка впевнено пускає коріння у Луцьку, в якому вже працює вальдорфський дитячий садок „Диво-сад“, сімейний клуб „Зернятко“, а у 2020-му році відкрився перший вальдорфський клас. Тут працює колегія вчителів з українським та міжнародним досвідом, які впроваджують вальдорфську педагогіку як мистецтво життя. Коло зацікавлених розширюється, і все більше батьків надають перевагу саме цій освітній програмі.
„Моя мрія — реальність. Вона дійсно жива! Час летить як відео в TikTok. Дитинство багатьох дітей проходить не в селі у бабусі, а в електронних гаджетах. Прохання дитини „Розкажи мені казку“ змінилося вимогою „Постав мені вподобайку“. Натомість діти вже „другого першого“ вальдорфського класу слухають народні казки, зібрані Оленою Пчілкою в лісах Волині, почуті в німецьких селах братами Грімм, а також мої авторські казки Мишки-Марушки.
Україна потребує більше вільних шкіл. Адже вільні школи ̶ запорука вільного суспільства. А щодо мене ̶ після дев’яти років проживання в Німеччині я знову віднайшла свій голос, і тепер пишу, ілюструю та розповідаю казки вже німецькою мовою. І нарешті малюю дітей. Я вважаю, що казки необхідні усім. Особливо в найтемніші часи. Весна, що прийшла, буде дуже важка. Це восьма весна від початку війни, і найголовніше не втратити віру в диво. Адже на дитинство під час війни не заслужила жодна людина“
UPD:
5 березня 2022-го року учні з Луцької вальдорфської школи і садку приїхали у Гамбург. Юлія Марушко у співпраці з громадською організацією aubiko e.V. та вальдорфською школою Christophorus зустріли 45 новоприбулих українців та розселили по гостьових родинах. Але люди продовжують прибувати.
„Після весняних канікул діти пішли у школу. Найголовніше для мене ̶ не втрачати жодного шкільного дня. Нині ми ̶ у казковій вальдорфській школі, про яку я мріяла“, ̶ розповідає Юлія. Наразі усі вчителі та вихователі, які тимчасово перебувають у Гамбурзі, мають тільки одне бажання: „Коли небо над Україною знову буде мирним, будемо продовжувати навчання у повному навчальному складі у рідному Луцьку“.
Юлія Марушко висловлює величезну подяку вальдорфській школі Christophorus-Schule Bergstedt та Rudolf-Steiner-Schule Hamburg, в яких під час канікул було надано прихисток та допомогу кожній людині, яка того потребувала.
Довідка: Юлія Марушко — журналістка, художниця, перекладачка, вальдорфська вчителька, казкарка, засновниця мистецької організації ArtMaidan у Гамбурзі, ініціаторка вальдорфського руху на Волині, з літа 2020-го року членкиня Märchenforum Hamburg e.V.
Instagram @art.marushka
Written by Marushko Yuliia
Схожі статті
Сім’я як мрія
- Про що ти мрієш? - Не знаю. - Ти знаєш, що таке мріяти? - Ні. - Це коли ти щось дуже сильно хочеш. Може, було таке, що ти щось сильно хотіла? То це і є мріяти. - Я мріяла про тебе, Тімура, братів і сестру… Цей діалог крає серце, коли дізнаєшся, що це розмова...
LiterAktiv у Відні
Був жовтень 2021 року. Українська греко-католицька церква Св. Варвари на Потсґассе 8А у Відні — завжди потужний центр організації української діаспори — на реставрації, але в сусідньому з церквою приміщенні починають збиратися діаспоряни й проводити різноманітні...
Право на мрію
Крім тієї мрії, що в усіх? – перепитує Алекс. Ми сміємося. Ніч вже вимела з вітальні останні крихти вечірнього світла, і кімната непомітно занурилася в напівтемряву. Я сиджу навпроти свого давнього друга, який жене в Україну чергового "сталевого коня" для ЗСУ. Цього...
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!