![Gel[:b]lau](https://gelblau.net/wp-content/uploads/2022/11/gelblau-logo.jpg){kind=logo}
Зруйновані міфи
«Країна з глибокими тріщинами», «розривана між «Сходом» і «Заходом» або між «російськомовними та україномовними», «штучна нація» — це лише деякі зі стереотипів і колоніальних міфів про Україну, які були особливо поширені в німецьких засобах масової інформації, суспільстві та політиці до лютого 2022 року. З одного боку російська пропаганда цілеспрямовано намагалася поширювати такі образи України в західних суспільствах, з іншого — спадщина спільного німецько-російського колоніалізму за рахунок країн, регіонів та народів Східної Центральної Європи також відігравала важливу роль. Погляд був спрямованим переважно на росію, і особливо це відчувалось в романтизації російської культури, тоді як українську ідентичність часто ставили під сумніви, а Україна взагалі довго залишалася сліпою плямою.
Лише з лютого 2022 року цей образ почав фундаментально змінюватися в широкій громадськості. Але чому ми відкриваємо для себе українську культуру лише зараз, коли українці гинуть за свою країну або змушені її покидати мільйонами, рятуючись від російських бомб і російської армії?
Навіть для мене, історикині Східної Європи, Україна (на відміну від росії) була „сліпою плямою“ в 2004 році, незабаром після початку мого навчання, коли в Україні відбулася Помаранчева революція. Тоді я запитала мого професора, що на його думку станеться з Україною. Він відповів, що країна, ймовірно, розпадеться на східну і західну частини. В ті самі часи, на початку навчання, інша студентка на семінарі зауважила, що Микола Гоголь був українцем і ми неправильно перекладаємо його ім’я. Викладач заперечив: ні, це російський письменник. Багато чого змінилось з того часу, але, на жаль, „русоцентризм“ ще далеко не подолано, навіть у науці.
В 2016 році я разом із німецькими студентами відвідала Україну вперше. В Харкові місцевий студент зробив нам екскурсію містом і розповів, як він мріє про вільну й демократичну Україну в Європі. Не вірячи своїм вухам, один зі студентів попросив мене ще раз перекласти, що сказав наш гід. Ми ж були на Сході України, де нібито усі люди симпатизують росії? Я спостерігала, як пазл стереотипів про Україну, складений у свідомості цього студента, почав розсипатись.
Особисто для мене саме українська Революція Гідності 2013-2014 років стала переломним моментом. Я з захопленням спостерігала з Німеччини, як люди, зачасту молодші за мене, боролися за те, що для мене, німкені, є очевидним, безумовним і доступним з самого народження. Саме з цього часу я почала регулярно подорожувати Україною і вчити українську мову. У Львові я практикувала свої мовні знання та спостерігала, як люди переходили на російську, коли бачили, що нею я володію краще. То це була та сама гіпернаціоналістична Західна Україна, яка фанатично відкидала все російське? Під час подорожей до Києва, Одеси та Харкова мене чарувала різноманітність цих міст та вражала сила українського громадянського суспільства. В містах Умань і Вінниця, які до другої світової війни мали сильний єврейський вплив, я відкрила для себе єврейську спадщину в Україні.
Саме так почалось моє власне дослідження України. Під час Революції гідності 2014 року я вперше зрозуміла, наскільки німецьке суспільство просякнуте колоніальним мисленням і скільки цікавого на нас чекає в Україні. Історію німецько-російського колоніалізму за рахунок Східно-Центральної Європи треба до кінця осмислити і закінчити. Нехтування перспективами Східно- Центральної Європи є однією з причин невдач Німеччини у відносинах з Росією протягом останніх десятиліть. Німеччина повинна радикально переосмислити свої відносини з росією і не повинна повертатися до старих мрій про «зближення» і «примирення». Сьогодні найважливіше – підтримати Україну в її боротьбі проти росії – військово, політично та економічно. Україна захищає європейський порядок безпеки, який захищає нас усіх. З Україною тримається уся Європа.
Німеччина повинна радикально переосмислити свої відносини з росією і не повинна повертатися до старих мрій про «зближення» і «примирення». Сьогодні найважливіше – підтримати Україну в її боротьбі проти росії – військово, політично та економічно.
Текст та фото: Франциска Девіс, історикиня у Центрі досліджень сучасної історії імені Лейбніца в Потсдам
Переклад з німецької: Афіна Альбрехт
Схожі статті
За лаштунками успіху: як побудувати бізнес в Німеччині з нуля та почати жити знову
Яскравий сонячний полудень у штутгартському кафе. Навпроти мене молодий хлопець із відкритою посмішкою і, без сумніву, творчої професії. Він виглядає настільки органічно в цьому середовищі, ніби все його життя пройшло серед мистецької спільноти Штутгарта. Це Марк...
Портрет заради життя
Використовуючи різноманітні форми мистецтва, такі як малювання, скульптура або колаж, арттерапія відкриває простір для глибшого пізнання себе та зцілення душевних ран. Геройка нашої сьогоднішньої статті – неперевершено сильна жінка, яка змогла не тільки вистояти в...
Сім’я як мрія
- Про що ти мрієш? - Не знаю. - Ти знаєш, що таке мріяти? - Ні. - Це коли ти щось дуже сильно хочеш. Може, було таке, що ти щось сильно хотіла? То це і є мріяти. - Я мріяла про тебе, Тімура, братів і сестру… Цей діалог крає серце, коли дізнаєшся, що це розмова...
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!