Психофармакологія для початківців
Згідно з дослідженням Інституту Роберта Коха, приблизно третина дорослого населення розвинених країн страждає від психічних розладів. Їх лікування залежить від типу психічного захворювання, його тривалості та тяжкості. З одного боку, психотерапія допомагає активно долати труднощі та опанувати нові способи поведінки. З іншого боку, лікарі часто використовують психотропні препарати для зменшення симптомів і полегшення психологічних страждань. Часто медикаментозне лікування є саме тією основою, яка дозволяє людині відновити стосунки з іншими людьми та активно розв’язувати проблеми.
Медикаменти, які цілеспрямовано впливають на психічні процеси та використовуються для лікування психічних розладів, з’явилися у 50-х роках минулого століття. Саме наступні п’ять препаратів назавжди змінили медичний бік психіатрії. Завдяки цим розробкам у фахівців з’явилася можливість лікувати розлади, які раніше вважалися невиліковними:
1. Літію карбонат — „препарат, що покращує настрій“, який використовують дотепер для лікування маніакально-депресивного психозу, періодичних форм шизофренії, депресії, афективних порушень у хворих на хронічний алкоголізм.
2. Хлорпромазин — „перший нейролептик“. Лише у 1952 році вчені випадково виявили „антипсихотичний“ ефект цього антигістамінного препарату. Наразі клас нейролептиків налічує близько п’ятдесяти активних діючих речовин. Хлорпромазин залишається одним з найефективніших антипсихотичних препаратів, особливо у важкохворих пацієнтів. Як і літій, він входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
3. Іміпрамін — перший трициклічний антидепресант. Цей препарат з’явився на ринку у 1958 році, коли фармацевтичні компанії шукали нові засоби, які могли б скласти конкуренцію хлорпромазину. Протягом багатьох років фахівці вважали іміпрамін еталоном лікування депресії. Цей препарат використовуються й дотепер для лікування атипової та рефрактерної депресії.
4. Валіум — один з найперших психотропних препаратів від тривоги та безсоння. Бензодіазепіни набули популярності в 1960-х роках як препарати для лікування тривоги. Це було пов’язано з тим, що їхні побічні ефекти були не такими сильними, як у барбітуратів — попереднього покоління транквілізаторів. Однак треба брати до уваги, що й вони викликають сильне звикання. В залежності від конкретного препарату та дозування бензодіазепіни мають седативні, анксіолітичні (знімають тривогу) та снодійні властивості.
5. „Прозак“ — за останні 50 років, мабуть, жоден психіатричний препарат не став більш відомим, ніж прозак (діюча речовина — флуоксетин). Він був розроблений у 1970 році фармацевтичним концерном „Eli Lilly and Company“. З часу появи „Прозаку“ вчені розробили цілу низку селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Ці препарати мають відмінності у хімічній структурі та профілі побічних ефектів, але вони схожі за основним механізмом дії й ефективністю. Основна причина популярності цих препаратів полягає в тому, що вони мають широкий спектр застосування та порівняно мало побічних ефектів. Відкриття СІЗЗС стало революційним досягненням для психіатрії. Наразі СІЗЗС є найпоширенішими препаратами, які призначають при клінічній депресії, панічному, тривожному або обсесивно-компульсивному розладах.
Схожі статті
Розставляємо крапки над літерою Ї: лінгвоцид та відродження української мови
Паралельно з російським вторгненням в Україну сьогодні ми спостерігаємо неймовірний розвиток української культури та популяризації її у світі. Теж саме стосується й української мови, як головної ознаки української ідентичності. Але так було не завжди....
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!