![Gel[:b]lau](https://gelblau.net/wp-content/uploads/2022/11/gelblau-logo.jpg){kind=logo}
Einführung in Psychopharmaka
Nach einer Studie des Robert-Koch-Instituts leidet etwa ein Drittel der erwachsenen Bevölkerung in den entwickelten Ländern an psychischen Störungen. Die Behandlung dieser Störungen hängt von der Art der psychischen Erkrankung, ihrer Dauer und ihrem Schweregrad ab. Einerseits hilft Psychotherapie dabei, Schwierigkeiten aktiv zu überwinden und neue Verhaltensweisen zu erlernen. Andererseits setzen Ärzte häufig Psychopharmaka ein, um die Symptome zu lindern und das psychische Leiden zu beseitigen. Oft sind Medikamente die Grundlage dafür, dass ein Mensch wieder Beziehungen zu anderen Menschen aufbauen und Probleme aktiv lösen kann.
Medikamente, die gezielt auf psychische Prozesse einwirken und zur Behandlung psychischer Störungen eingesetzt werden, kamen in den 1950er Jahren auf. Es waren fünf Medikamente, die die Behandlungsmethoden für immer verändert haben. Dank dieseт Entwicklungen ist die Psychiatrie heute in der Lage, psychische Störungen zu behandeln, die früher als unheilbar galten:
1. Lithiumcarbonat — ein „Stimmungsaufheller“. Dieses Medikament wird auch heute noch zur Behandlung von manisch-depressiven Psychosen, rezidivierenden Formen der Schizophrenie, Depressionen und affektiven Störungen bei Patienten mit chronischem Alkoholismus eingesetzt.
2. Chlorpromazin ist das „erste Neuroleptikum“. Erst 1952 entdeckten Wissenschaftler zufällig die „antipsychotische“ Wirkung dieses Antihistaminikums. Derzeit umfasst die Klasse der Neuroleptika etwa fünfzig Wirkstoffe. Chlorpromazin ist nach wie vor eines der wirksamsten Antipsychotika, insbesondere bei schwerkranken Patienten. Wie Lithiumcarbonat steht es auf der Liste der unentbehrlichen Arzneimittel der Weltgesundheitsorganisation.
3. Imipramin: Die dritte Entdeckung in der Psychopharmakologie war Imipramin, das erste trizyklische Antidepressivum. Dieses Medikament kam 1958 auf den Markt, weil die Pharmaunternehmen auf der Suche nach neuen Medikamenten waren, die mit Chlorpromazin konkurrieren konnten. Viele Jahre lang galt Imipramin unter Fachleuten als das Standardmedikament zur Behandlung von Depressionen und wird immer noch zur Behandlung atypischer und refraktärer Depressionen eingesetzt.
4. Valium ist eines der ersten Psychopharmaka zur Behandlung von Angstzuständen und Schlaflosigkeit. Benzodiazepine wurden in den 1960er Jahren als Medikamente zur Behandlung von Angstzuständen populär. Der Grund dafür war, dass die Nebenwirkungen nicht so schwerwiegend waren wie die von Barbituraten, der vorherigen Generation von Beruhigungsmitteln. Allerdings haben sie auch ein hohes Suchtpotenzial. Je nach Medikament und Dosierung haben Benzodiazepine sedierende, anxiolytische (angstlösende) und hypnotische Eigenschaften.
5. „Prozac“ — In den letzten 50 Jahren ist vielleicht kein Psychopharmakon so bekannt geworden wie Prozac (Fluoxetin). Es wurde 1970 von dem Pharmakonzern Eli Lilly and Company entwickelt. Seit der Einführung von Prozac haben Wissenschaftler eine Reihe von selektiven Serotonin-Wiederaufnahme-Hemmern (SSRI) entwickelt. Diese Medikamente haben unterschiedliche chemische Strukturen und Nebenwirkungsprofile, ähneln sich aber in ihrem grundlegenden Wirkmechanismus und ihrer Wirksamkeit. Der Hauptgrund für die Beliebtheit dieser Medikamente ist, dass sie ein breites Anwendungsspektrum und relativ wenige Nebenwirkungen haben. Die Entdeckung der SSRI ist eine revolutionäre Errungenschaft für die Psychiatrie. Gegenwärtig sind SSRI die am häufigsten verschriebenen Medikamente zur Behandlung von klinischen Depressionen, Panikstörungen, Angststörungen und Zwangsneurosen.
Периферійність і віддаленість Закарпаття, відсутність інвестицій у промисловість, занедбаність транспортної інфраструктури перетворили регіон у щось на кшталт музею під відкритим небом. Умовна цивілізація прийшла сюди пізно, а в деякі високогірні села й досі не прийшла повністю, тому люди говорять тут архаїчним діалектом, у церквах донині співають мертвою церковнослов’янською мовою, поля й виноградники обробляють примітивними засобами праці. І парадоксально, але ця відсталість у ХХІ столітті зненацька перетворилася на модну перевагу – адже тут немає промисловості, тому це екологічно чистий регіон, люди тут працюють руками й дерев’яним інструментом, тож усе навколо біо і крафт! Ідеально для мандрівників з сучасного інстаграму.
Периферійність і віддаленість регіону зненацька стали неабиякою перевагою і під час війни з росією. Те, що раніше було мінусом – мовляв, Богом забутий край! На кінці світу! Задуп’я! – раптом стало великим щастям. Адже якщо він забутий Богом, то, може, і чортом забутий, тобто сюди не долітатимуть бомби й ракети? Так, далеко від Києва, але ж це найвіддаленіша від росії українська земля!
Тому з перших годин війни сотні тисяч вимушених переселенців ринулися на Закарпаття з різних куточків України. Для когось цей край став лише проміжним пунктом для подальшої подорожі, адже поруч чотири кордони з країнами ЄС. А хтось осів тут надовше, знайшовши гостинний і зручний прихисток у скрутні часи.
Зокрема саме на Закарпатті залишилося дуже багато сімей зі сходу та півдня країни. Оскільки під час війни чоловікам заборонено виїжджати закордон, то саме на Закарпатті залишилися ті люди, які втекли від війни, але не хотіли розривати сім’ї й прощатися з рідними. Логіка зрозуміла: кордон тут за 15 хвилин, тож у разі великої небезпеки жінка з дітьми зможе швидко втекти в ЄС, а якщо такої небезпеки не буде, то сім’я може пожити тут у повному складі.
Через це під час війни Ужгород пережив щось на кшталт переродження – поки Київ, Харків і Одеса порожніли, Ужгород виріс принаймні вдвічі. У місті ще ніколи не було так людно, наші вулиці ще ніколи не бачили такої кількості авто і відповідно ми ще ніколи не нарікали на такі виснажливі корки. Населення міста збільшилося мінімум на 100 тисяч, а всього регіону – на чотириста; загалом через Закарпаття пройшли майже 3 мільйони внутрішніх переселенців, тобто втричі більше, ніж місцевого населення.
Крім великих труднощів, пов’язаних із комфортним розселенням та забезпеченням цих людей, це дало й величезні плюси. Зокрема, чимало фірм та бізнесів, які виїхали з зони бойових дій чи прифронтових міст, перереєструвалися й відновили свою діяльність в Ужгороді – відповідно, вони сплачують податки до місцевого бюджету. Та й усі переселенці також отримують фінансові виплати від держави, витрачають їх на місці, даючи можливість розвиватися ужгородському бізнесу. З економічно сонного чи навіть депресивного регіону Закарпаття під час війни перетворилося на край, що показує найбільші показники економічного зростання. А після війни частина з цих людей і бізнесів вирішить залишитися тут, перетворюючи тимчасові зміни на глибокий слід.
Під час страшної війни Закарпаття стало якщо не райським куточком, то принаймні найглибшим тилом країни. Тобто місцем, де потребуючі можуть знайти прихисток, армія – забезпечити свої потреби, економіка – відродитися й почати заробляти. Цілий регіон перетворився на ворота, через які можуть виїхати в безпечні країни біженці, а Ужгород став міжнародним хабом з отримання гуманітарної допомоги й перерозподілу її в інші регіони країни.
Так, колись затишний і провінційний Ужгород нині перетворився на Вавилон. На цю тему вже навіть чорний гумор з’явився. Мовляв, найбільше про перемогу й закінчення війни мріють саме ужгородці. Бо вони дуже хочуть, щоб місто знову стало, тихим, провінційним і сонним. Таким, яким ми його любимо.
Якщо трапилося диво і ви таки дочитали цей текст до кінця, то не полінуйтеся й таки пошукайте Ужгород на мапі. Погодьтеся зі мною, що знайти його важко, а зручно сюди доїхати – і поготів.
Але відчуйте також і одну суттєву перевагу – тут мало хто був. У Нью-Йорку й Венеції бували мільйони людей, це вже нікому не цікаво. Тож виділіться з сірої маси, здивуйте усіх навколо – приїдьте в Ужгород!
Цілком можливо, що на одній з тихих вуличок цього сонного міста ми з вами випадково зустрінемось.
Андрій Любка
Схожі статті
Das Vermächtnis des “Ї” oder der Mord und das Überleben der ukrainischen Sprache
Parallel zur russischen Invasion in der Ukraine erleben wir heute die unglaubliche Entwicklung der ukrainischen Kultur und ihre Popularisierung in der Welt. Gleiches gilt für die ukrainische Sprache als Hauptmerkmal der ukrainischen Identität. Aber es war nicht...
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!