Василь Чебаник

Василь Якович Чебаник – видатна постать, про яку можна говорити довго. Український художник-графік, книжковий ілюстратор, педагог, член НСХУ, професор (1980 р.), завідувач кафедри графічного дизайну КДАДПМД імені М. Бойчука, член-кореспондент НАМ України, почесний доктор НаУКМА. У 2019 році Василь Якович отримав Шевченківську премію за проєкт «Графіка Української мови». Завдяки його роботі відроджені шрифти надали церемоніальним примірникам Конституції України, починаючи з середини 1990-х років, чіткі ознаки української ідентичності.

Абетка «Рутенія» – графіка української мови

Ідея шрифту «Рутенія» виникла під час зустрічі Василя Чебаника  у Лейпцигу в 1971 році з ректором Вищої школи графіки та книжкового мистецтва Альбертом Капром, який поцікавився, чому українці не розвивають свою абетку. Пізніше Василь Чебаник дізнався, що в «Книзі абеток всіх народів і всіх віків» (1880 р.) Карла Фаульманна окремо від «російської» представлена «рутенська» абетка, що стало початком його пошуків.

Шрифти «Рутенія» — загальна назва шрифтів та шрифтових гарнітур для української абетки, створених у 2000—2024 рр. професором Василем Чебаником на основі звичаїв руської доби та козацьких скорописів у рамках проєкту «Графіка української мови». Чебаник зазначає:

“Кожна суверенна держава має свої конституційні символи: прапор, державний герб і мову. А кожна державна мова складається з двох частин: мелодії та її візуальної частини — історичної абетки”. 

Українська абетка існує ще з часів Русі-України, що за тисячу років до сьогодення. Цією абеткою на Русі були надруковані такі шедеври, як Остромирове Євангеліє (1056–1057 рр.) та Пересопницьке Євангеліє XVI сторіччя. Сучасна абетка російської мови, напівлатинська за формою, була створена у 1708 році за наказом московського царя Петра I. З 1721 року цією абеткою користується вся російська імперія, зокрема й територія окупованої Русі-України. 

На російських телеканалах повторюють як мантру, що Україна — це нібито територія росії, оскільки ми «позначені одним шрифтом» з незначною різницею в літерах «і» та «ї». На жаль, це частково відповідає дійсності: українська мова в офіційних документах та символах використовує московський шрифт, яким друкували імперські укази про заборону української мови, а також розстрільні списки українців. Сьогодні цей шрифт використовують у маркуванні державних установ, українських навчальних закладів, назв міст, сіл і вулиць. Через це складається враження, що різниці між нами немає, а отже, немає й вільної України.

Пропонуючи зміни у графічному зображенні сучасної української абетки, Василь Чебаник розробив 60 шрифтів, аби ніхто більше не вважав Україну частиною росії.

Головний редактор видавництва «АДЕФ-Україна» Катерина Пащенко пояснює, чому абетка «Рутенія» така важлива для українців, та розповідає про зроблені кроки для інтеграції цих шрифтів у повсякденне життя:

“Починаючи знайомство з проєктом «Рутенія», ми зі здивуванням дізналися, що всесвітній цифровий простір не ідентифікує Україну як окрему державу саме через те, що ми та наші північно-східні сусіди використовуємо однаковий набір літер. Різниці у написанні кількох букв виявилося недостатньо. Зацікавлені й натхненні ідеєю сприяти формуванню української ідентичності, ми радо долучилися до проєкту «Рутенія. Графіка української мови». У доробку нашого видавництва вже є низка книг, спрямованих на поглиблення знань про українську історію, етнографію та культуру. Хочу зазначити, що ГО «ІнфоВАРТА» докладає всіх можливих зусиль, аби українці перейшли на абетку «Рутенія». Петиція на підтримку цього проєкту — один із найважливіших кроків, до якого ми закликаємо долучитися кожного. Також ми беремо участь у заходах, спрямованих на популяризацію цього проєкту. Ми переконані, що поширення інформації про «Рутенію» та пояснення значущості офіційного використання власної української абетки сприятиме її впровадженню на офіційному та суспільному рівнях. Окремо хочу зазначити, що ми вже видали дві книги із використанням шрифтів абетки «Рутенія». Це «Українська мода: від трипільців до покоління скла» талановитої художниці та науковиці Зінаїди Васіної, а також її англомовний переклад «Ukrainian Fashion Through the Ages: 8 Millennia BC to the Present Day». До речі, для англомовного видання була спеціально розроблена латинична версія шрифту «Рутенія» під назвою «Дідух», яку ми з гордістю використали для презентації книги на Франкфуртському книжковому ярмарку 2024 року.

Звісно, ми плануємо й надалі застосовувати шрифти абетки «Рутенія» у своїх виданнях. Тим паче, що Василь Якович подарував усі свої неймовірні шрифти українському народу, тож ними може скористатися кожен, лише вказавши у графі авторських прав назву шрифту. Особливо радує, коли наші автори самі просять використати якийсь із шрифтів «Рутенії». Адже, крім того, що вони стильні та вишукані, вони несуть у собі код нашої української ідентичності. Тож читайте книжки, пишіть «Рутенією» та любіть Україну!