Der Punkt auf dem I: Linguozid und die Wiederbelebung der ukrainischen Sprache

Die Schriftsprache der Kiewer Rus nahm zwei Formen an: das Kirchenslawische, das den Bedürfnissen der Kirche diente, und das Altrussische oder Altukrainische oder Altkiewanische, die Literatursprache der Rus, die alle staatlichen und kulturellen Funktionen erfüllte und in der die ersten literarischen Werke geschrieben wurden („Eine Geschichte aus vergangenen Zeiten“ 1116, „Lehren von Vladimir Monomakh an seine Kinder“ 1117, „Ein Wort zu Igors Regiment“ 1187).

Mit dem Beginn des Buchdrucks nahm die ukrainische Sprache eine neue Entwicklung. Und natürlich entwickelte sie sich, wie jede andere Sprache auch, nicht im luftleeren Raum und wurde ständig durch Fremdwörter bereichert. Da das ukrainische Alphabet auf der griechischen Schrift basierte, wurde unsere Sprache bereichert durch Griechisch.
Im steppenartigen Teil des Landes kamen Türkisch leihen. Und in den Großstädten nutzten sie aufgrund des Aufkommens von Jesuitenschulen und anderen Bildungseinrichtungen auf Lateinisch. Es gab auch viele Entlehnungen aus der ukrainischen Sprache Jiddisch, und dieser Austausch war im Übrigen bilateral. Darüber hinaus hat die ukrainische Sprache zahlreiche Entlehnungen aus Polnisch, Deutsch, Ungarisch und Rumänisch Sprachen. So entwickelt sich jede Sprache. Auf die gleiche Weise haben sich andere europäische Länder entwickelt Ukrainismus, wie das Romano-Germanische „Steppe“ aus dem Ukrainischen „Steppe“, Polnisch „hreczka“ oder „czeresnia“ aus dem Ukrainischen „Buchweizen“ und „Kirsche“, Rumänisch „smântână“ von „saure Sahne“ oder Ungarisch „csónak“ von “Boot“.

Die ukrainische Sprache entwickelte sich weiter, wurde noch melodischer und flexibler. Doch nicht allen gefiel diese Entwicklung. Im 17. Jahrhundert wurde ein Teil der ukrainischen Gebiete Teil des Russischen Reiches, und ab diesem Moment in der Geschichte unseres Landes wurden künstliche Erzählungen über „eine brüderliche Nation“ und „gemeinsame Sprache“.

Seit mehr als 350 Jahren verfolgen das Russische Reich und seine Nachfahren in Form der UdSSR und des modernen Russlands eine bewusste Linguozid — знищення мови як головної ознаки етносу, адже це — головна мета усіх колонізаторів.

З початком 18-го століття за наказами російських царів та імператорів українські тексти вилучалися з церков, заборонялося книгодрукування та навчання українською. Все це супроводжувалося репресіями, переслідуваннями та розстрілами українських інтелектуалів. В 1804 році остаточно заборонялося навчання українською в усіх освітніх закладах. Утиски проти освіти — це один з головних інструментів лінгвоциду, адже саме вони впливають на майбутні покоління та позбавляють пам’яті. Не дозволялось навіть хрестити дітей українськими іменами. 1863 рік приніс українцям сумнозвісний Валуєвський циркуляр, який забо- роняв видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою. А в 1876-му році російський цар Олександр II, перебуваючи в німецькому місті Бад-Емс підписав указ, який мав на меті остаточно знищити українську мову та культуру.

Попри, хоча скоріше за все всупереч усім складнощами, українська мова сьогодні стає дедалі популярнішою. Солов’їною на сьогодні розмовляють понад 40 мільйонів людей. А популярний додаток для вивчення мов Duolingo зазначив, що з початком повномасштабного російського вторгнення кількість охочих опанувати українську мову зросла на 577%. І ми в редакції Gel[:b]lau сподіваємось, що цей тренд збережеться й у післявоєнному часі, який безумовно настане. Адже українська мова не тільки багата на синоніми, але й неймовірно мелодійна. І це є доведений науковий факт, враховуючи мовну ритмомелодику — відношенню приголосних та голосних у побудові слів та слово- сполуки —, наявності суфіксів милозвучання та мелодійної літери „ї“, яка є тільки в українській абетці. Принаймні, якщо йдеться про слов’янські мови.

В березні 2022-го року Генеральна асамблея Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL) надала Україні членство у мовному просторі ЄС, що за словами Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Креміня дозволить в майбутньому „сформувати стратегію законодавчого захисту української мови як майбутньої мови ЄС“.

Ви тримаєте в руках або читаєте онлайн нове видання Gel[:b]lau. Це перший німецько-український журнал такого формату. Тож ми сподіваємось, що своєю працею також робимо свій внесок до захисту, а також розвитку української мови.