![Gel[:b]lau](https://new.gelblau.net/wp-content/uploads/2022/11/gelblau-logo.jpg){kind=logo}
LiterAktiv у Відні
Був жовтень 2021 року. Українська греко-католицька церква Св. Варвари на Потсґассе 8А у Відні — завжди потужний центр організації української діаспори — на реставрації, але в сусідньому з церквою приміщенні починають збиратися діаспоряни й проводити різноманітні заходи: від спільного тлумачення Біблії до клубу шахів та студентських вечірок. Я не вірянка, в шахи не граю, від студентських вечірок уже далека… Мені хотілося знайти щось про літературу або культуру, але серед розкладу заходів я нічого подібного не знайшла. Тож я спитала, і мені сказали, що, крім мене, такими заходами цікавилася ще одна українка, Вікторія Теліга, — може, нам скооперуватися і проводити їх самим?
LiterAktiv». На цій назві ми з Вікторією Телігою зійшлися після довгих обговорень. Ми мріяли, що LiterAktiv буде осередком активних читачів та авторів літератури. Планували, що збиратимемося щосереди о 19:00. Формати ми передбачали різні: лекції, «вільний мікрофон», вечори творчого письма. Інколи — якщо нам пощастить когось запросити, попри відсутність фінансування, — зустрічі з письменниками. Першим таким письменником Вікторія змогла запросити Мирослава Дочинця, і це був однозначний успіх: аншлаг, розкуплені книжки. Проте після Дочинця багато тижнів поспіль ми вигадували воркшопи або лекції, не маючи, кого запросити. Одного разу, пам’ятаю, заохочували усіх прийти на лекцію про Олену Телігу, таємничо обіцяючи розповісти, чи Вікторія Теліга якось пов’язана зі знаменитою поеткою (одразу спойлер: ні).
Потім Вікторія відійшла від LiterAktiv, бо займатися цим волонтерським проєктом справді важко поруч із роботою та навчанням.
А з початком повномасштабної війни нам усім стало на якийсь час не до LiterAktiv, приміщення біля церкви на кілька місяців перетворилося на волонтерський штаб, куди звозили і гуманітарку, і медикаменти, поки не знайшли кращого місця для складу.
А тоді у квітні 2022, коли простір знову звільнився, здавалося, що література не на часі, що слово — ніщо порівняно зі зброєю. Проте все ж таки я вирішила провести захід у форматі «вільного мікрофона»: кожен може прийти та зачитати свій або чужий вірш, який його/її підтримує. Неочікувано прийшло багато людей, яких я не бачила в нас доти. І вони читали по короткому віршу, а потім поринали в довгі й плутані розповіді про те, звідки вони, як вони, чому зачитаний вірш їм допомагає. Спочатку, виконуючи обов’язки модераторки, я намагалася стежити за часом та переривати, а потім зрозуміла, що, можливо, це вперше люди наважуються говорити про біль за допомогою літератури й треба їх просто активно слухати. Так я знову повірила в ідею LiterAktiv.
Згодом знайшлася людина, яка повірила в ідею LiterAktiv разом зі мною. Це Христина Касьянова, яка спочатку була активною слухачкою, а потім стала ще активнішою кураторкою LiterAktiv, завдяки якій проєкт поступово, але впевнено виходить на новий рівень.
Порівняно з жовтнем 2021 року ми значно зросли. Тепер ми маємо власні соцмережі (Facebook, Telegram, Instagram, e-mail-розсилка) та логотип і працюємо над створенням сайту і над офіційною реєстрацією LiterAktiv як окремої української громадської організації. Через повномасштабну війну багато письменниць (переважно саме письменниць, не письменників, зі зрозумілих причин) опинилося за кордоном, й ми змогли запросити їх до себе. На жаль, поки що на безгонорарній основі, але ми працюємо також й над пошуком фінансування. Насправді презентацій за участі авторів та авторок так багато, що ми тепер лише зрідка проводимо лекції або воркшопи — нема коли: черга утворюється на кілька місяців наперед, буває, що в нас заходи вже не тільки один, а й два рази на тиждень. Ми дуже вдячні простору Української бібліотеки парафії Св. Варвари, а також українському GRND Restaurant та українцям із ГО Unlimited Democracy за те, що вони приймають наші заходи у себе. Нам допомагає багато фотографів і фотографок на волонтерських засадах: Анастасія Лаврів, Ірина Карпенко, Валерія Мальцева, Олександра Терефенко та інші. Про нас пишуть в українських медіа. Мріємо, щоб писали іще більше, і також в австрійських.
Якщо вже зовсім розігнатися у мріях, то нам хотілося б зробити ще три речі:
1) видати антологію текстів, які пишуть наші учасники під час вечорів творчого письма; 2) провести власний літературний фестиваль — нашим партнерам та колегам UStream та Hnizdo.Innsbruck уже вдалося знайти додаткові кошти й організувати свої українські культурні фестивалі в Австрії, і ми відчуваємо свою спроможність також;
3) зробити більше двомовних заходів, щоб українська література частіше виходила зі своєї діаспорної «бульбашки» й ставала доступнішою та зрозумілішою для австрійських читачів.
LiterAktiv завжди активно шукає нових авторів та авторок, а також партнерів. Якщо Ви належите до перших або других, пишіть нам: literaktiv@gmail.com
Схожі статті
Право на мрію
Крім тієї мрії, що в усіх? – перепитує Алекс. Ми сміємося. Ніч вже вимела з вітальні останні крихти вечірнього світла, і кімната непомітно занурилася в напівтемряву. Я сиджу навпроти свого давнього друга, який жене в Україну чергового "сталевого коня" для ЗСУ. Цього...
Diaspora for Ukraine: Reconstruction and Development.
З 2 по 5 лютого 2023 року в Берліні відбудеться семінар: Diaspora for Ukraine: Reconstruction and Development. Українські громадські організації з Німеччини разом з українськими діячами з України обговорять і розроблять дорожню карту для відбудови України,...
Українська книга в Німеччині
З початком повномасштабного вторгнення росії до України 24 лютого українські активісти в Німеччині стали ще інтенсивніше займатися питанням популяризації української культури та зокрема літератури. Одним із головних просувачів української книги в ФРН є Данило...
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!