![Gel[:b]lau](https://gelblau.net/wp-content/uploads/2022/11/gelblau-logo.jpg){kind=logo}
Ukrainische Lektorate in Deutschland
Als wichtigste Zentren für die Lehre der ukrainischen Sprache in Deutschland im Rahmen der Ukrainistik gelten nach wie vor die Ukrainische Freie Universität in München und die Universität Greifswald. In den letzten Jahrzehnten ist das Fach „Ukrainische Sprache“ jedoch immer wie- der in den Lehrplänen vieler deutscher Hochschulen aufgetaucht, an denen Sla- wistik im weiteren Sinne betrieben wird. Dies sind die Institute für Slawistik in Städten wie Bochum, Bamberg, Göttingen, München, Berlin, Oldenburg, Leipzig, Wit- tenberg, Münster und anderen.
Das Interesse am Erlernen der ukrainischen Sprache hat insbesondere nach den Ereignissen auf dem Maidan 2014 deutlich zugenommen. So hat insbesondere die Humboldt-Universität zu Berlin im Jahr 2015 einen Ukrainisch-Sprachkurs für Studierende der Slawistik eingerichtet, einen Studentenaustausch im Rahmen des Erasmus-Programms organisiert, Seminare für Lehrkräfte für Ukrainisch als Fremdsprache in Deutschland veranstaltet usw. All dies trug natürlich zur Verbreitung von Wissen nicht nur über die ukrainische Sprache, ihre Grammatik und ihren Wortschatz, sondern auch über die Geschichte, Kultur und Gesellschaft der modernen Ukraine bei. Studierende, die die ukrainische Sprache, wenn auch nur auf einem Grundniveau, beherrschen, erhielten so den Schlüssel zu authentischen Informationsquellen über unser Land.
Ein hervorragendes Beispiel für ein erfolgreiches Ergebnis beim Studium der ukrainischen Sprache ist die Veröffentlichung des Romans „Die Stadt“ von Walerjan Pidmohylnyj auf Deutsch, zu dessen Übersetzern Lukas Joura gehört. Lukas war einer der ersten Studierenden des oben erwähnten Ukrainisch-Kurses an der Humboldt-Universität und studierte später Ukrainistik an den Universitäten von Lwiw und Kyjiw.
Wichtige Initiativen sind auch die Ein- führung von ukrainischen Sprachkursen an den Volkshochschulen, die ein breites Angebot an Kursen zur weiteren persönlichen Entwicklung haben.
Im Oktober begann an deutschen Hochschulen das Wintersemester 2022/2023, das für das Fach „Ukrainisch als Fremdsprache“ sicherlich von großer Bedeutung sein wird. Das Sprachenzentrum der Europa-Universität Viadrina in Frankfurt an der Oder bietet beispielsweise drei Kurse für unterschiedliche Sprachniveaus an – sowohl für Anfänger als auch für diejenigen, die bereits Ukrainisch gelernt und eine Prüfung in diesem Fach abgelegt haben. Darunter wird ein Kurs mit dem Titel „Ukrainische Landeskunde: Geschichte, Kultur, Gesellschaft“ sein, der als eine Art Konversationsclub für diejenigen gedacht ist, die Ukrainisch sprechen und ihre Sprachkenntnisse verbessern möchten.
In diesem Zusammenhang ist eine weitere Initiative der Europa-Universität Viadrina zu erwähnen — ein zweiwöchiger Kurs zum Erlernen der ukrainischen Sprache für alle, die die Ukraine in sprachlicher Hinsicht entdecken möchten. Sowohl MitarbeiterInnen der Viadrina als auch EinwohnerInnen der so genannten deutsch-polnische Doppeltstadt – Frankfurt an der Oder (Deutschland) und Słubice (Polen) – können HörerInnen werden.
Im Übrigen: Seit 2017 positioniert sich die Europa-Universität Viadrina in Frankfurt (Oder) als einzige Hochschule in Brandenburg, an der die ukrainische Sprache offiziell gelehrt wird: 2017 – 2019 am Sprachenzentrum, 2019 – 2022 an der Kulturwissenschaftlichen Fakultät, mit Beginn des Wintersemesters 2022 wieder am Sprachenzentrum der Viadrina.
Außerdem wurde 2018 an der Viadrina der Lehrstuhl für Geschichte der Ukraine(Entangled History of Ukraine) unter der Leitung von Professor Andrii Portnov gegründet.
Периферійність і віддаленість Закарпаття, відсутність інвестицій у промисловість, занедбаність транспортної інфраструктури перетворили регіон у щось на кшталт музею під відкритим небом. Умовна цивілізація прийшла сюди пізно, а в деякі високогірні села й досі не прийшла повністю, тому люди говорять тут архаїчним діалектом, у церквах донині співають мертвою церковнослов’янською мовою, поля й виноградники обробляють примітивними засобами праці. І парадоксально, але ця відсталість у ХХІ столітті зненацька перетворилася на модну перевагу – адже тут немає промисловості, тому це екологічно чистий регіон, люди тут працюють руками й дерев’яним інструментом, тож усе навколо біо і крафт! Ідеально для мандрівників з сучасного інстаграму.
Периферійність і віддаленість регіону зненацька стали неабиякою перевагою і під час війни з росією. Те, що раніше було мінусом – мовляв, Богом забутий край! На кінці світу! Задуп’я! – раптом стало великим щастям. Адже якщо він забутий Богом, то, може, і чортом забутий, тобто сюди не долітатимуть бомби й ракети? Так, далеко від Києва, але ж це найвіддаленіша від росії українська земля!
Тому з перших годин війни сотні тисяч вимушених переселенців ринулися на Закарпаття з різних куточків України. Для когось цей край став лише проміжним пунктом для подальшої подорожі, адже поруч чотири кордони з країнами ЄС. А хтось осів тут надовше, знайшовши гостинний і зручний прихисток у скрутні часи.
Зокрема саме на Закарпатті залишилося дуже багато сімей зі сходу та півдня країни. Оскільки під час війни чоловікам заборонено виїжджати закордон, то саме на Закарпатті залишилися ті люди, які втекли від війни, але не хотіли розривати сім’ї й прощатися з рідними. Логіка зрозуміла: кордон тут за 15 хвилин, тож у разі великої небезпеки жінка з дітьми зможе швидко втекти в ЄС, а якщо такої небезпеки не буде, то сім’я може пожити тут у повному складі.
Через це під час війни Ужгород пережив щось на кшталт переродження – поки Київ, Харків і Одеса порожніли, Ужгород виріс принаймні вдвічі. У місті ще ніколи не було так людно, наші вулиці ще ніколи не бачили такої кількості авто і відповідно ми ще ніколи не нарікали на такі виснажливі корки. Населення міста збільшилося мінімум на 100 тисяч, а всього регіону – на чотириста; загалом через Закарпаття пройшли майже 3 мільйони внутрішніх переселенців, тобто втричі більше, ніж місцевого населення.
Крім великих труднощів, пов’язаних із комфортним розселенням та забезпеченням цих людей, це дало й величезні плюси. Зокрема, чимало фірм та бізнесів, які виїхали з зони бойових дій чи прифронтових міст, перереєструвалися й відновили свою діяльність в Ужгороді – відповідно, вони сплачують податки до місцевого бюджету. Та й усі переселенці також отримують фінансові виплати від держави, витрачають їх на місці, даючи можливість розвиватися ужгородському бізнесу. З економічно сонного чи навіть депресивного регіону Закарпаття під час війни перетворилося на край, що показує найбільші показники економічного зростання. А після війни частина з цих людей і бізнесів вирішить залишитися тут, перетворюючи тимчасові зміни на глибокий слід.
Під час страшної війни Закарпаття стало якщо не райським куточком, то принаймні найглибшим тилом країни. Тобто місцем, де потребуючі можуть знайти прихисток, армія – забезпечити свої потреби, економіка – відродитися й почати заробляти. Цілий регіон перетворився на ворота, через які можуть виїхати в безпечні країни біженці, а Ужгород став міжнародним хабом з отримання гуманітарної допомоги й перерозподілу її в інші регіони країни.
Так, колись затишний і провінційний Ужгород нині перетворився на Вавилон. На цю тему вже навіть чорний гумор з’явився. Мовляв, найбільше про перемогу й закінчення війни мріють саме ужгородці. Бо вони дуже хочуть, щоб місто знову стало, тихим, провінційним і сонним. Таким, яким ми його любимо.
Якщо трапилося диво і ви таки дочитали цей текст до кінця, то не полінуйтеся й таки пошукайте Ужгород на мапі. Погодьтеся зі мною, що знайти його важко, а зручно сюди доїхати – і поготів.
Але відчуйте також і одну суттєву перевагу – тут мало хто був. У Нью-Йорку й Венеції бували мільйони людей, це вже нікому не цікаво. Тож виділіться з сірої маси, здивуйте усіх навколо – приїдьте в Ужгород!
Цілком можливо, що на одній з тихих вуличок цього сонного міста ми з вами випадково зустрінемось.
Андрій Любка
Схожі статті
Porträt fürs Leben
Durch verschiedene Kunstformen wie Zeichnen, Skulptur oder Collage eröffnet die Kunsttherapie einen Raum zur tieferen Selbstfindung und zur Heilung emotionaler Wunden. Die Heldin des heutigen Artikels ist eine sehr starke Frau, die nicht nur den Kampf gegen eine...
LiterAktiv in Wien
Es war Oktober 2021. Die ukrainische griechisch-katholische Kirche St. Barbara in Wien, die schon immer ein wichtiger Treffpunkt für die ukrainische Diaspora war, befand sich mitten in Renovierungsarbeiten. Im Nachbargebäude begannen die Mitglieder der ukrainischen...
Das Recht aufs Träumen
- Außer dem Traum, den alle haben?, fragt Alex. Wir lachen. Die Nacht hat das letzte bisschen Abendlicht aus dem Wohnzimmer gekehrt, und die Dunkelheit hat sich leise in den Raum geschlichen. Ich sitze meinem alten Freund gegenüber, der sich auf den Weg machen wird,...
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!