![Gel[:b]lau](https://gelblau.net/wp-content/uploads/2022/11/gelblau-logo.jpg){kind=logo}
Ein ukrainisches Team hat einen Öko-Comic über die Auswirkungen des Krieges auf die Umwelt veröffentlicht. Die Autoren nennen es inoffiziell ein kontroverses Kunstobjekt. Der Comic umfasst fünfzehn Seiten und wird in drei Sprachen veröffentlicht. Seine Handlung– basiert auf dem wahren Leben und hat bei den ersten Lesern kognitive Dissonanz ausgelöst.
Der Öko-Comic besteht aus sechs Geschichten. Alle erzählen von Ereignissen, die sich nach dem 24. Februar 2022 in der Ukraine zugetragen haben. Die Protagonisten sind der 15-jährige Yurko aus Kyjiw und seine 7-jährige Schwester Myroslava. Die Settings der Comics wurden von den Gründern des Projekts Natalia Yaroshenko und ihrer Partnerin Iryna Romanukha entwickelt. Die Frauen geben zu, dass sie schon lange eine grafische Geschichte über die Umwelt schreiben wollten, deshalb wählten sie ein Format, welches die Wahrnehmung eines ernsten Themas erleichtern würde — einen Comic.
In der Geschichte fliehen Kinder vor dem Krieg und versuchen in den Dörfern der Region Kyjiw einen sicheren Ort zu finden. Auf ihrer Reise finden sie erschütternde Beweise für die Misshandlung von Tieren in Ökoparks und Schutzgebieten der Regionen Kharkiw, Kherson, Donezk und Luhansk durch die russischen Besatzer.
„Die Entwicklung des Comics hat viel Zeit in Anspruch genommen. Zuerst einigten wir uns auf die Leitthemen, danach schufen wir für die Ukraine archetypischeHauptcharaktere. Dann wählten wir auf Grundlage einer Analyse der Folgen der Kriegshandlungen Orte aus, an denen die Handlungen stattfinden würden, und überlegten uns, warum und wie die Kinder dort gelandet sein könnten, erzählt IrynaRomanukha, Mitautorin des Comics. — Das Schwierigste für mich persönlich war es, alle die durch den Krieg verursachten Schäden in einer bestimmten Region auf zwei Seiten des Comics unterzubringen, da die Themen sehr umfangreich sind, ich möchte alles zeigen, und ich muss es auch miteinander verbinden, den Figuren Worte geben. Das heißt, man darf nicht einfach nur Fakten einstreuen,sondern eine zusammenhängende Geschichte daraus machen“.
Der Comic wurde von Yaryna Katorozh illustriert. Sie verbrachte sechs Monate damit, ihn von Hand mit Aquarellfarben und Fineliner zu zeichnen. Die Illustratorin sagt: „Ich habe diesen Stil für den Comic nicht erfunden, sondern arbeite schon seit langem in diesem Stil. Ich mag es, die Zartheit von Aquarellfarben mit klaren Linien zu kombinieren. Meistens illustriere ich Bücher auf diese Weise, und ich erstelle Postkarten und Gemälde in demselben Stil. Ich wollte, dass der Comic schön und harmonisch aussieht und die Aufmerksamkeit auf sich zieht. Wegen der Nachrichten war es nicht immer einfach, sich auf die Schönheit der Bilder zu konzentrieren. Einige der Illustrationen habe ich gezeichnet, als ich mich während der Luftangriffe im Badezimmer verteckte“.
Die Autorinnen hoffen, dass sich ukrainische Studierende, die sich für die Erforschung von Ökoziden interessieren, für den Comic interessieren werden. Die Projektleiterin Nataliia Yaroshenkoforscht seit über einem Jahr inKassel zum Thema Populationsökologie.Deutschland ist führend in der Anzahl der durchgeführten Umweltprojekte, sodass wir, laut Natalia, noch viel lernen können.
„Die Deutschen lieben etwas Neues, und dieses Comic ist etwas Neues. Wenn wir nur das Panel und seine grafische Darstellung betrachten,ist es attraktiv. Es ist hell, greifbar, positiv,bis man anfängt, sich in das Wesentliche einzulesen. Das ist es, was widersprüchliche Reaktion hervorruft und den Menschen hilft, auf eine völlig andere Art zu denken. Alles, was die Menschen zum Nachdenken bringt, ist gut für die Ukraine“,,sagt Natalia..
Iryna Romanukha, die Autorin des Comics, betont, dass der Comic auch ein Bildungsprodukt ist.„Vielleicht werdendiejenigen, die nicht so sehr daran interessiert sind,etwas über den Schmerz und die Schäden, die die russischen Angreifer den Ukrainern und der ukrainischen Natur zugefügt haben zu hören oder diejenigen, die sich überhaupt nicht für Politik interessieren, den beiden Kindern inmitten der Apokalypse des Krieges ihre Aufmerksamkeit schenken“.
Daryna Lynnyk spricht auch über Comics im virtuellen Raum: „Es ist nicht schwer, ein Publikum zu finden. Für uns alle hat es oberste Priorität, Russland an allen Fronten zu bekämpfen, natürlich auch an der Informationsfront, dabei unterstützen uns die Menschen und Medien gerne“.
Auf die Frage, ob Umweltschutz in der Ukraine aktuell überhaupt eine Bedeutung hat, wo die Menschen schutzlos sind, antworten die Autorinnen des Öko-Comics: „Überleben ist eine Aufgabe für heute, für das Hier und Jetzt, und sich um die Umwelt zu kümmern ist ein Blick in die Zukunft, denn das ist es, was wir an die nächsten Generationen weitergeben. Und was wir an sie weitergeben, wird darüber entscheiden, ob die Menschheit als Spezies überleben wird und wie die Lebensqualität unserer Nachkommen aussehen wird“.
Der Comic wurde auf Ukrainisch, Englisch und Deutsch veröffentlicht. Es kann unter dem Link in derProfilüberschrift auf der Seite @enwar_mental. eingesehen werden.
Der Comic ist Teil des Projekts enWAR_mental, das über die Auswirkungen von Kriegen im 21. Jahrhundert und die Erfahrungen der Nachkriegszeit berichtet und über russische Umweltverbrechen in der Ukraine informiert. Sie können dem Projektauf Instagram folgen.
Das Projekt enWAR_mental wird von derEuro- päischen Union im Rahmen des EU-Stipendien- programms für Führungskräfte der „Eastern Partnership Civil Society Facility“unterstützt.
Периферійність і віддаленість Закарпаття, відсутність інвестицій у промисловість, занедбаність транспортної інфраструктури перетворили регіон у щось на кшталт музею під відкритим небом. Умовна цивілізація прийшла сюди пізно, а в деякі високогірні села й досі не прийшла повністю, тому люди говорять тут архаїчним діалектом, у церквах донині співають мертвою церковнослов’янською мовою, поля й виноградники обробляють примітивними засобами праці. І парадоксально, але ця відсталість у ХХІ столітті зненацька перетворилася на модну перевагу – адже тут немає промисловості, тому це екологічно чистий регіон, люди тут працюють руками й дерев’яним інструментом, тож усе навколо біо і крафт! Ідеально для мандрівників з сучасного інстаграму.
Периферійність і віддаленість регіону зненацька стали неабиякою перевагою і під час війни з росією. Те, що раніше було мінусом – мовляв, Богом забутий край! На кінці світу! Задуп’я! – раптом стало великим щастям. Адже якщо він забутий Богом, то, може, і чортом забутий, тобто сюди не долітатимуть бомби й ракети? Так, далеко від Києва, але ж це найвіддаленіша від росії українська земля!
Тому з перших годин війни сотні тисяч вимушених переселенців ринулися на Закарпаття з різних куточків України. Для когось цей край став лише проміжним пунктом для подальшої подорожі, адже поруч чотири кордони з країнами ЄС. А хтось осів тут надовше, знайшовши гостинний і зручний прихисток у скрутні часи.
Зокрема саме на Закарпатті залишилося дуже багато сімей зі сходу та півдня країни. Оскільки під час війни чоловікам заборонено виїжджати закордон, то саме на Закарпатті залишилися ті люди, які втекли від війни, але не хотіли розривати сім’ї й прощатися з рідними. Логіка зрозуміла: кордон тут за 15 хвилин, тож у разі великої небезпеки жінка з дітьми зможе швидко втекти в ЄС, а якщо такої небезпеки не буде, то сім’я може пожити тут у повному складі.
Через це під час війни Ужгород пережив щось на кшталт переродження – поки Київ, Харків і Одеса порожніли, Ужгород виріс принаймні вдвічі. У місті ще ніколи не було так людно, наші вулиці ще ніколи не бачили такої кількості авто і відповідно ми ще ніколи не нарікали на такі виснажливі корки. Населення міста збільшилося мінімум на 100 тисяч, а всього регіону – на чотириста; загалом через Закарпаття пройшли майже 3 мільйони внутрішніх переселенців, тобто втричі більше, ніж місцевого населення.
Крім великих труднощів, пов’язаних із комфортним розселенням та забезпеченням цих людей, це дало й величезні плюси. Зокрема, чимало фірм та бізнесів, які виїхали з зони бойових дій чи прифронтових міст, перереєструвалися й відновили свою діяльність в Ужгороді – відповідно, вони сплачують податки до місцевого бюджету. Та й усі переселенці також отримують фінансові виплати від держави, витрачають їх на місці, даючи можливість розвиватися ужгородському бізнесу. З економічно сонного чи навіть депресивного регіону Закарпаття під час війни перетворилося на край, що показує найбільші показники економічного зростання. А після війни частина з цих людей і бізнесів вирішить залишитися тут, перетворюючи тимчасові зміни на глибокий слід.
Під час страшної війни Закарпаття стало якщо не райським куточком, то принаймні найглибшим тилом країни. Тобто місцем, де потребуючі можуть знайти прихисток, армія – забезпечити свої потреби, економіка – відродитися й почати заробляти. Цілий регіон перетворився на ворота, через які можуть виїхати в безпечні країни біженці, а Ужгород став міжнародним хабом з отримання гуманітарної допомоги й перерозподілу її в інші регіони країни.
Так, колись затишний і провінційний Ужгород нині перетворився на Вавилон. На цю тему вже навіть чорний гумор з’явився. Мовляв, найбільше про перемогу й закінчення війни мріють саме ужгородці. Бо вони дуже хочуть, щоб місто знову стало, тихим, провінційним і сонним. Таким, яким ми його любимо.
Якщо трапилося диво і ви таки дочитали цей текст до кінця, то не полінуйтеся й таки пошукайте Ужгород на мапі. Погодьтеся зі мною, що знайти його важко, а зручно сюди доїхати – і поготів.
Але відчуйте також і одну суттєву перевагу – тут мало хто був. У Нью-Йорку й Венеції бували мільйони людей, це вже нікому не цікаво. Тож виділіться з сірої маси, здивуйте усіх навколо – приїдьте в Ужгород!
Цілком можливо, що на одній з тихих вуличок цього сонного міста ми з вами випадково зустрінемось.
Андрій Любка
Схожі статті
Von einer Marke für Damen- und Militärbekleidung zu einem Textillabor
Das Gespräch mit Natalka Naida, CEO von Framiore und dem Textillabor Re:TextileGroup. Foto: framiore.com © Natalka, wie war Dein Einstieg in das Geschäft? Vor etwa fünfzehn Jahren wurde mein erstes Projekt geboren: die Lederwarenwerkstatt SHUFLIA. Damals wollte ich...
Підпишіться на оновлення
Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!