Виклики воєнного часу для підприємництва в Німеччині та Україні

від | Жов 7, 2023 | Персоналії

Вести власний бізнес під час війни нелегко. І неважливо, живеш ти в Україні чи в Німеччині. Як підприємець ти несеш відповідальність за фінансовий успіх, робочі місця, задоволених клієнтів. Як людина ти маєш подолати цю емоційну прірву, в яку за ніч упала вся країна, а з нею й українська діаспора у всьому світі. Герої нашої теми номера поділились у розмові з Gel[:b]lau своїми згадками про перші дні повномасштабного вторгнення, про виклики, в яких опинився їх бізнес та думками щодо буття приватного підприємства.

Євгенія Лесніка багато хто знає перш за все як керівника благодійного фонду S.O.S. Ukraine, який був заснований у Штутгарті на початку повномасштабного вторгнення. Не пройшло й двох діб, як Євген стояв з вантажівкою, заповненою гуманітарною допомогою, на польсько-українському кордоні. З того часу S.O.S. Ukraine відправляє гуманітарку кожного тижня. Але волонтерством Євген займається лише у вільний від роботи час, адже більшу частину часу він є керівником двох компаній.

В Німеччину Євгеній переїхав у 2013, незадовго до Революції Гідності. А вже у 2019 разом зі своїм партнером з України відкрив власний бізнес. Компанія HandHunter UG надає в оренду кухарів та працівників сервісу підприємствам в галузі гастрономічних послуг. „Наша модель бізнесу відштовхувалась від закону, який було прийнято навесні 2020 року. За цим законом, в ЄС був дозволений в’їзд кваліфікованих фахівців з третіх країн. Закон прийняли, але почався локдаун“, — розповідає Євгеній.

З усім тим бізнес вижив, а Євгеній та його партнери мали нагоду вивчити ринок зсередини — не тільки зрозуміти потреби клієнтів, але й опанувати необхідні процеси. Так виникла ідея Blitzcatering — тепер Євгеній, Ігор та Алан пропонують послуги кейтерінгу напряму. З початком Великої війни в Німеччині опинились багато фахівців, і на відміну від вимог, пов’язаних із законом, дозвіл на працю дався новоприбулим доволі простіше. Наразі в Blitzcatering працюють вже три українці. На цьому хлопці не планують зупинятись, і регулярно проводять подальші співбесіди.

„Хоч мова в кухні не дуже важлива, оскільки процеси на кухні й комунікацію з клієнтом під час заходу координує Ігор, ми все одно всім радимо закінчити мовні курси та отримати як мінімум В1“, — каже Євгеній. Адже для тих, кому нема куди повертатись або хто все ж планує і після перемоги шукати себе в Німеччині, мова є квитком у кар’єрний світ.

Маючи досвід ведення власного бізнесу в Україні та в Німеччині, підприємець вважає, що не дивлячись на всесвітньо відому німецьку бюрократію, відкрити підприємство в Німеччині все ж простіше ніж в Україні. Прийшов, заповнив всі формуляри, надав довідки й працюй собі. Але без знання мови та місцевої системи податків навіть і пробувати не варто. Також завжди доречно мати власний капітал на перший час, який не страшно „просадити“.

Поєднувати керівництво двома підприємствами та благодійним фондом нелегко, але Євгеній намагається бачити у всьому позитив. Навіть якщо всі члени S.O.S. Ukraine витрачають свій час безоплатно, а гуманітарної допомоги на складі у Штутгарті все прибуває, і людей, і логістику, і все інше треба організувати. Тут досвід приватного підприємця стає у великій нагоді. Крім того, власний бізнес допомагає рухати вперед соціальні проєкти й таким чином підтримувати Україну.

Власний бізнес, який створює робочі місця, та волонтерство поза його межами — таким хоче бачити українців і Німеччині Євгеній і сам надає приклад.

Надія Прохоренко переїхала в Німеччину з Євпаторії ще у підлітковому віці. Багато років вона працювала менеджеркою проєктів для AMG (Daimler) та Porsche, а у 2021 завдяки своїй любові до випікання кондитерських витворів наважилась відкрити власне кафе веганських страв. „Я вирішила, що або я зроблю цей крок зараз, або жалкуватиму потім все життя“, каже Надія.

Початок видався геть нелегким: Energetic Life, а саме так зветься кафе, відкрився у лютому 2022, буквально за пару тижнів до початку повномасштабного вторгнення. На той момент головною проблемою бізнесу для Надії було
знайти кваліфікований персонал, а це в Німеч-чині проблема не тільки для молодих, але й для досвідчених рестораторів. Тож мама двох маленьких діточок вставала посеред ночі і їхала на роботу, щоб встигнути напекти продукції до відкриття власноруч.

„Я не могла сконцентруватись ні на чому, плакала вночі, а вдень з посмішкою обслуговувала клієнтів“, згадує Надія. „Я так переймалась долею моєї родини в Україні, друзів та й всіх українців.“

Наступні тижні емоційно можна було б порівняти з американськими гірками: в той самий час, як німецьке суспільство затаїло подих і гроші й певною мірою поставило розваги на паузу, сотні тисяч кваліфікованих працівників перетнули німецький кордон у пошуках безпеки. Волею долі кухар з України, який сам дотримується вегетаріанського харчування, подав своє резюме в Energetic Life. Після цього Надія розмістила оголошення в українській фейсбук-групі й наразі в неї працюють десять українок та українців.

„Я так захоплююсь цими людьми! Вони втратили все та були вимушені почати своє життя з початку. Однак вони заряджені позитивом, мотивацією і пристрастю до справи. Ще й німецьку паралельно встигають вчити“, пишається підприємиця.

Надія зізнається, що мати власний бізнес під час війни нелегко навіть в Німеччині. Але все одно радить не боятися та твердо йти вперед за мрією, адже для неї Energetic Life — це не тільки бізнес, але й можливість розвиватись як у творчому сенсі, так і в особистому: „На жаль, цей світ — досить жорстоке місце, і кризи були, є й будуть. Але своєю роботою я намагаюсь зробити світ моїх гостей трошки привітнішим“.

Більш ніж за 3000 км від Штутгарта, у Дніпрі, підприємець Денис Гладньов з блискавичною швидкістю реагує на виклики воєнного повсякдення. У 2015 році Денис поставив собі питання, що б такого дати своєму синові, щоб було і смачно, і гарної якості. Так виникла „Екоферма“ — мережа крамниць, яка пропонує своїм клієнтам органічні продукти від вітчизняного виробника. Команда „Екоферми“ ретельно відбирає продукцію і стежить за тим, щоб постачальники дотримувались вимог до якості товарів.

За 8 років існування Денис напрацював стабільну мережу постачальників, надійний штаб працівників і до початку повномасштабного вторгнення „Еко-ферма“ мала одинадцять стаціонарних магазинів та інтернет-крамничку. Але в перші дні війни ситуація суттєво похитнулась.

Першою проблемою, яку довелось вирішувати, став персонал. „У нас здебільшого працюють дівчата, яким в середньому по 25 років. Я розумів, що їм страшно і не намагався утримувати, якщо хтось хотів виїхати за кордон. Але з часом деякі повернулись“, — розповідає Денис. Потім, наприкінці березня 2022 року почалась криза з борошном. Ціни зросли майже вдвічі, оскільки все, що було в наявності, було розкуплено, а ось чи буде нове постачання залишалось великим питанням. „У нас своє кондитерське виробництво і відповідно завжди є стратегічний запас борошна. Тож ми почали фасувати по кілограмах і випікати звичайний білий хліб“, — згадує підприємець. Якщо ви, любі читачі, думаєте, що цей хліб опинився на полицях крамниць, то ви майже праві. Свіже випечений хліб працівники „Екоферми“ роздавали безплатно тим, кому потрібно. Так само взимку, коли світла не було три дні, в магазинах „Екоферми“ можна було безкоштовно підзарядити телефон та випити гарячого чаю.

Озираючись на минулу зиму, можна сказати, що команді Дениса відносно пощастило, адже перші генератори Денис придбав заздалегідь. Проте до минулої зими підготуватись було, мабуть, неможливо.

„Тоді кожен паркувальник став «менеджером по генераторах». Модель генератора, яка свого часу коштувала 7.000 грн, з рук продавали по 35.000. У нас багато молочної продукції, вона б вся скисла, тож довелось платити“, — з посмішкою розповідає Денис. Коли ситуація загострилась, він передислокував свій склад у власний будинок, так йому було простіше стежити, щоб морозильні та холодильні камери працювали без перебоїв.

Але не всі питання закінчились відносним хепі-ендом. Один з найважливіших постачальників „Екоферми“ — племзавод „Степовий“ — знаходиться у с. Заповітне Запорізької області, що, на жаль, наразі знаходиться під окупацією. Його голова правління Анатолій Анатолійович Волков перейняв керівницт-во у 1995 році, одразу після структурної реорганізації підприємства і буквально став взірцем того, яким має бути сільське господарство в Україні, а може й у світі. „Ти не уявляєш, як виглядало Заповітне, —піднесено розповідає Денис, — Ти їдеш по трасі й раптом починається рай. Таке гарне селище, наче у кіно. Обов’язково напиши про пана Анатолія, він буквально поставив на ноги всю місцеву громаду. На жаль, вони потрапили під окупацію“. В перші місяці війни „Степовий“ ще намагався постачати продукцію для „Екоферми“, але з червня 2022 року постачання припинились. В серпні 2022 Анатолій Волков пішов з життя, не дочекавшись перемоги.

Не дивлячись на труднощі з постачальниками та логістикою в „Екоферми“ якістю продукції не поступаються. На цей момент з одинадцяти магази-нів залишились вісім, але інтернет-магазин знаходиться в процесі повного перероблення. Мета — відновити можливість доставлення, тепер в нових воєнних реаліях. Тож тим, хто цінує здорове харчування і хоче підтримати національного виробника — завітайте до „Екоферми“

Схожі статті

Від бренду жіночого одягу Framiore та виробів для військових до текстильної лабораторії

Від бренду жіночого одягу Framiore та виробів для військових до текстильної лабораторії

Розмова з Наталкою Найдою, CEO Framiore та текстильної лабораторії Re:TextileGroup.Foto: framiore.com ©Наталю, розкажи як розпочинався твій шлях у бізнесі? Десь п'ятнадцять років тому зародився мій перший проєкт — майстерня шкіряних виробів SHUFLIA. Ще тоді, коли це...

читати більше
Дмитро Шульц:  Стоматологія не має втрачати людяність

Дмитро Шульц: Стоматологія не має втрачати людяність

Родина Дмитра Шульца по материнській лінії походить із невеликого містечка Гросботвар поблизу Людвігсбурга і, як і багато інших німців, на початку 18-го століття змушена була емігрувати в Україну. На узбережжі Азовського моря родина Шульців заснувала громаду „Новий...

читати більше
Прикрашати  собою світ

Прикрашати собою світ

Розмова з Анною Момот – українкою, власницею студії краси у Франкфурті-на-Майні. На другий місяць повномасштабного вторгнення, пізно ввечері я відчула, що терміново потребую турботи про себе. Хотілося опинитися в такому місці, де наберусь сил, щоб жити й волонтерити,...

читати більше

Підпишіться на оновлення

Отримуйте свіжі статті та не пропускайте виходи нових випусків журналів!